2. Сповідь Львівського Контрабандиста

2. Сповідь Львівського Контрабандиста
ЭТУ ПУБЛИКАЦИЮ ПРОЧИТАЛИ  95%  ПОСЕТИТЕЛЕЙ.

2. Сповідь Львівського Контрабандиста

  Belarus       Germany       Great Britain       Europe         Ukraine     Polska

GEOMETR.IT     wz.lviv.ua

 

* Малий прикордонний рух перетворився на Малу Прикордонну КОНТРАБАНДУ

YOUTUBE 2017  — Буковина. 4 підводи везли в Румунію одну з найбільших партій контрабандного курива

Роман “працював” контрабандистом майже півроку. Кілька років після закінчення вузу працював у Львові на одному з підприємств, але зарплата – 3000 грн – його не тішила. Коли з’явилася можливість отримати посвідчення учасника Малого прикордоного руху, вирішив звільнитися з заводу і возити через кордон контрабандні сигарети.

(  2  )

Чи бувають “накладки”? Бувають, каже Роман. Найбільше контрабандисти бояться так званих чорних. Хлопці спортивної статури у чорній формі з великими викрутками можуть приїхати на кордон у будь-який час і взяти на перевірку (це називається “на яму”) будь-яку машину, яка їм здалася підозрілою.

“Чорні” є і серед українських, і серед польських митників (це спеціальні підрозділи боротьби з контрабандою.). Вони можуть повністю розпотрошити автомобіль, від якого після них вже нічого не залишається.

З ними домовитися важко. Особливо з поляками. Українські “чорні” за блок цигарок беруть сто гривень. А поляки бувають принциповими, але також не всі.

У Романа був такий випадок. “Чорні” на польському боці відправили його машину “на яму”. Каже, страху тоді натерпівся. Найбільше боявся отримати депортацію. Передзвонив хлопцям, і вони через українських митників якось залагодили.

А ось його колегам не пощастило. Одразу три машини, в яких було запаковано по 40 блоків, поляки забрали, а водіям вліпили депортацію. Щоправда, лише на півроку.

Як правило, перевозять дешевими машинами на польських номерах, які спеціально під цей бізнес купують у Польщі. Це “Фольксвагени”, “Форди”, яким щонайменше з десяток років і які у поляків, що так само живуть у прикордонній зоні, можна купити за кілька сотень доларів.

Роман, наприклад, купив собі “Форд Мондео” 1998 року випуску за 600 доларів. Операція “купівлі-продажу” триває кілька годин. Віддаєш гроші, береш машину, їдеш разом із продавцем у польське місцеве МРЕО, там поляк вписує українського покупця у техпаспорт автомобіля як співвласника (поляк формально залишається співвласником авто), і одразу можеш сідати за кермо та їхати в Украї­ну.

З одного боку, машина з польськими номерами – це дешево і сердито, але, з іншого, згідно з українським законом, власник такого авто мусить щоп’ять днів перетинати кордон. Якщо, припустимо, сьогодні ви стоїте у черзі, а це вже п’ятий день, і ви не встигли перетнути кордон до 24-ї години, то прикордонник такий автомобіль вже не впустить.

Але вихід є. Можна купити на автосервісі довідку, що автомобіль був зламаний. На період так званого ремонту дається відтермінування. Але у день виїзду зі сервісу мусиш перетнути кордон і обов’язково показати митнику цю довідку. Так, зреш­тою, роб­лять і ті, хто через різні обставини не вкладається у прокрустове ложе п’яти днів. Це і для автосервісів підзаробіток…

Хоча віднедавна, каже Роман, життя ще ускладнили. Окрім довідки автосервісу, в разі “поломки” автомобіля, треба їхати на регіональну митницю, писати відповідну заяву, там її реєструвати, а вже потім домовлятися з автосервісом. Відтак на кордоні треба показувати вже дві довідки – з регіональної митниці і з автосервісу.

Тепер щодо заробітків. На так званих імпровізованих складах купують пачку сигарет орієнтовно за 26 гривень. Тобто блок коштує 260 гривень. У Польщі його продають на 300 гривень дорожче.

Так само все організовано і на польському боці. Водій заїжджає на певне подвір’я, також глухо загороджене парканом. Розпаковується, отримує від поляка гроші (зазвичай у злотих) за товар. І їде назад. Але не порожняком.

В Україну везуть вживану побутову техніку, колеса, мотори тощо. Одна людина може перевозити 50 кг. Якщо вага більша, то платять гроші, і митники пропускають. У прикордонних селах, знову-таки у певних хатах, цю техніку вивантажують і потім через Інтернет продають по всій Україні.

Далі ці сигарети їдуть вже під німецький кордон. Але то вже бізнес поляка. Якщо він українцеві платить за пачку 5 злотих, то під німецьким кордоном продає за 8-9  злотих. А далі українські сигарети мандрують в Англію, Італію, Францію, де їх з-під поли продають у барах, пабах чи нічних клубах.

Крім сигарет, перевозять також бурштин. Роман знає хлопця зі села Наконечного (біля Краківця), який, власне, і перевозить до Польщі “сонячний камінь”. Каже, бурштин возити – дуже вигідна “тема”. “Малому 21 рік, а він вже хату побудував, має кілька машин!”.

В Україні кілограм бурштину коштує мінімум 56 тисяч доларів, а є і по десять тисяч (залежить від ваги та якості каменів). У Польщі за кілограм платять щонайменше на тисячу “зелених” більше. Отже, перевіз 10 кг бурштину, маєш з “ходки” чистого навару 10.000  доларів!

І це при тому, що в Польщі бурштин не вважається контрабандою. Тобто ризик – мінімальний. У Ґданську постійно відбуваються аукціони з його продажу. Там – порт, і звідти його розвозять по цілому світу. Найчастіше “сонячний камінь” купують китайці.

Запитую Романа, чому перестав возити “контрабас” і повернувся на завод. “Набридло, – каже, – замовник може в будь-який час зателефонувати, о першій чи третій ночі, тож мушу зриватися і їхати. Жінці це не подобалося. Ти собі не належиш. Живеш на кордоні. А я хочу жити вдома, з жінкою і дитиною…”.

По суті, Малий прикордонний рух перетворився на малу прикордонну контрабанду, яка масово охопила усе прикордоння (30-кілометрову територію). Як висловився Роман, “зас…ли кордон”.

Як наслідок, страждають люди, які через контрабандистів змушені годинами стояти у чергах на кордонах. Змінити цю ситуацію практично неможливо. Хіба що скасувати МПР.  Але Роман каже, це не варіант. Пороблять собі візи і далі будуть возити цигарки. Чи є вихід?

Хлопець знизує плечима. Якщо на одному переході наведуть лад, то усі контрабандисти “перекинуться” на інший. Коли він возив сигарети, то усі їздили через Краковець. Потім дали “відмашку” на Шегині. Зараз усі на Грушів їдуть.

Хіба, каже, зробити так, щоб українці не мали можливості їздити на машинах з польськими номерами. Якщо українці будуть купувати автомобілі за 5−6 тисяч доларів, а не за 500−600, то їм буде шкода цю машину переобладнувати, переварювати, а потім ризикувати, що митник її розпотрошить.

Або ще варіант – зробити окремі смуги для тих українців, які їздять на польських номерах. Така ідея, до речі, була у влади, але так і залишилась на рівні ініціативи…

Але найефективніший метод – зрівняти ціни на сигарети в Україні та Польщі. Якщо у нас пачка буде коштувати приблизно стільки ж, скільки у Польщі, то інтерес до цієї “теми” вщухне сам собою.

Бо якщо ціни на продукти та одяг – однакові, то чому з цигарками усе навпаки?  

  Юлія Підлужна

*Публикация не является редакционной статьёй. Она отражает исключительно точку зрения и аргументацию автора. Публикация представлена в изложении. Оригинал размещен по адресу:  http://wz.lviv.ua

GEOMETR.IT    

   * * *

Грёзы Ангелы Меркель 14.08.2017

Добролюбов Н. Что о нас думают в Париже.1861  14.08.2017

Сповідь Львівського Контрабандиста  14.08.2017

ГАЗ. ЦЕНЫ. РЕЙТИНГ-2017  14.08.2017

Чтоб Землю в Украйне Банкирам Отдать?  14.08.2017

Война шуршит. Трамп качает мышцу!  14.08.2017

Edwards: Большие Вопросы бьют окна Больших Банков 14.08.2017

National Interest: Огрызнеться ли Европа вослед Америке?  14.08.2017

Bardzo nieoczekiwany wybór dla Niemiec  14.08.2017

Elections in Germany: the irony of fate  14.08.2017

Why the EU tries to threaten Poles? 14.08.2017

GEOMETR.IT

1 comment

  1. Сюзанна М.
    Ответить

    Так это «движение» и было организовано в основном для контрабандистов

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.