Daily archive

Апрель 11, 2019

АРЕСТОВАН ДЖУЛИАН АССАНЖ, основатель WikiLeaks. Лондон. 11.04.2019

in Conflicts 2019 · Europe 2019 · Great Britain 2019 · Person 2019 · RU · Skepticism 2019 · The Best 2019 · YOUTUBE 2019 57 views / 13 comments

Balkans       Baltics         Belarus       Danube        Germany       Great Britain       Europe    FRANCE      Russia         Ukraine    USA        World         Ex-USSR         Moldova       Polska

GEOMETR.IT

 

* ДЖУЛИАН ПОЛ АССАНЖ – австралийский интернет-журналист и телеведущий, основатель WikiLeaks. В больших объёмах обнародовал сверхсекретные материалы о шпионских скандалах, коррупции в высших эшелонах власти, военных преступлениях и тайнах дипломатии великих держав.

YOUTUBE 2019  АРЕСТОВАН ДЖУЛИАН АССАНЖ  ОСНОВАТЕЛЬ  WikiLeaks. Лондон. 11.04.19

YOUTUBE 2019  ДЖУЛИАН АССАНЖ. 30.10.2017

YOUTUBE 2019  ДЖУЛИАН АССАНЖ. Зачем миру нужен WikiLeaks. 2016.

Владимир Познер взял интервью у журналиста, основателя WikiLeaks Джулиана Ассанжа. Разговор проходил в посольстве Эквадора в Лондоне, где уже долгое время проживает самый известный в мире разоблачитель.

*   Какова была цель создания WikiLeaks, сколько людей сейчас работает в организации и откуда компания берет деньги в условиях банковской блокады? Почему Джулиан Ассанж попросил политическое убежище в Эквадоре, думал ли он обратиться с подобным запросом в Россию?

*   Правда ли, что WikiLeaks использовали для нанесения вреда президентской кампании Хиллари Клинтон и были ли у сотрудников сайта контакты с российскими официальными лицами? О чем Джулиан Ассанж больше всего сожалеет и надеется ли он снова стать свободным?

*    Вызывающий противоречивые чувства веб-сайт WikiLeaks собирает и размещает совершенно секретные документы и видео.

Его основатель Джулиан Ассанж, которого, по слухам, власти США настойчиво приглашают для бесед, рассказывает Крису Андерсону из TED о том, как сайт работает, о материалах, уже представленных на нём и о том, что движет им лично. Интервью включает фрагмент видеозаписи недавней воздушной атаки Багдада.

*   09 декабря 2010 года. Председатель правительства России Владимир Путин считает, что арест создателя сайта Wikileaks Джулиана Ассанжа, предавшего гласности документы из американской дипломатической переписки, в которых содержится критика ситуации с демократией в России, является нарушением общепринятых норм демократии.

Если демократия, тогда полная. Зачем же господина Ассанжа в тюрьму упрятали? Это демократия? – сказал Путин на пресс-конференции после переговоров с французским премьером.

У нас в деревне так говорят: чья бы корова мычала, а ваша бы молчала. Вот какую я хочу нашим американским коллегам послать ответную шайбу, – сказал премьер Путин.

* Публикация не является редакционной статьёй. Она отражает только мнение и аргументацию автора. Публикация представлена в изложении.

Publication is not an editorial. It reflects only the opinion and argument of the author. The publication is presented in the presentation. – Die Veröffentlichung ist kein Leitartikel. Es spiegelt nur die Meinung und das Argument des Autors wider. Die Publikation wird in der Präsentation vorgestellt. – Publikacja nie jest redakcją. Odzwierciedla jedynie opinię i argument autora. Publikacja została przedstawiona w prezentacji. – La publication n’est pas un éditorial. Cela ne reflète que l’opinion et l’argumentation de l’auteur. La publication est présentée dans  l’exposé.

* * *

GEOMETR.IT

«A new brave world» seen from the EU 11.01.2019

Moldova as being a state captured 11.01.2019

Sługa Narodu Ukrainy 11.01.2019

Grüne ist nicht immer gut 11.01.2019

Propagandą antybrukselską 11.01.2019

Ukraine: Land Grabbing 11.01.2019

GEOMETR.IT

1. Европа Валится. Что Делать? О “Письме тридцати” в The Guardian

in Crisis 2019 · Economics 2019 · Europe 2019 · France 2019 · Germany 2019 · Great Britain 2019 · Nation 2019 · Politics 2019 · Polska 2019 · RU · Russia 2019 · Skepticism 2019 · YOUTUBE 2019 69 views / 11 comments

Balkans       Baltics       Danube        Germany       Great Britain       Europe    FRANCE              Russia          Ukraine    USA        Polska

GEOMETR.IT

 

* И от красавиц тогдашних, от тех европеянок нежных, Сколько я принял смущенья, надсады и горя! О. Мандельштам

YOUTUBE 2019   Россия объединяется, а Европа распадается.  2016.

YOUTUBE 2019   Евросоюз переживает кризис, но результаты выборов во Франции и Голландии показали, что идея единой Европы по-прежнему жива

 

Чтобы Европа была сильной, необходимо начать примирение интересов элит и народа, не обзываясь и навешивая ярлыки, а пытаясь понять, а также быть готовыми к компромиссу. Представление России в качестве главного врага – это не только антироссийская, но и антиевропейская политика. Россия – европейская страна, и портить с ней отношения не в интересах Европы.

Первое, что привлекло моё внимание по прочтении открытого письма в британской The Guardian, тревожным набатом призывающего спасать Европу  ( Боритесь за Европу, пока вредители не разрушили её, The Guardian ), было имя, открывающее список из тридцати европейских интеллектуалов, подписавших это обращение. В нём оказались имена многих авторов, чьи труды я, как и большинство европейцев, да и не только европейцев, всегда с удовольствием читал.

Однако первым значился Бернар-Анри Леви  ( BHL, как его сокращают французы) – человек весьма известный, по крайней мере во Франции, своей исключительной способностью к саморекламе, чем наверняка объясняется и его почётное место в ряду подписантов.

YOUTUBE 2019   Россия объединяется, а Европа распадается.  2016.

Я прочитал довольно много из того, что написал BHL, но, к сожалению, большинство попыток закончилось глубоким разочарованием. Я говорю сейчас не о его философских – либо псевдофилософских – трудах.

Его книга 2006 года Американское головокружение, написанная с некоторой претензией на новую версию Демократии в Америке Алексиса де Токвиля, оказалась непревзойдённой по своей поверхностности. Тем не менее существуют гораздо более серьёзные проблемы, связанные с этим интеллектуалом, подпись которого открывает список авторов обращения в The Guardian.

Например, ещё в 1981 году он поддерживал дело афганских исламистов, среди которых был некий Усама бен Ладен. Призывая вооружить этих борцов за свободу, он заявил в декабре того же года на французском TF1:

Я считаю, что сегодня у афганцев нет шансов одержать победу, если мы не вмешаемся во внутренние дела Афганистана (Бернар-Анри Леви, журнал “Tlvis de la nuit de TF1”, 29 декабря 1981 года, в “Quand les Djihadists taient nos amis” // Когда джихадисты были нашими друзьями, Monde Diplomatique, февраль 2016 г.).

Его интервенционистские устремления с тех пор не утихли. Хотя BHL, возможно, преувеличивал свою роль во втягивании Франции и её союзников в НАТО в провальную ливийскую авантюру в 2011 году, он, безусловно, сделал всё возможное, чтобы поддержать планы военного вмешательства президента Николя Саркози, у которого могли быть личные и более веские причины избавиться от Муаммара Каддафи.

В любом случае уничтожение Ливии в результате вмешательства НАТО стало одной из причин нынешнего роста нелегальной миграции из Африки в Европу.

Евросоюз и пираты Варварского берега: между где-то и где угодно

В большинстве случаев мигрантов, стремящихся к поиску лучшей жизни в Европе, спасают военные корабли или катера береговой охраны Италии и других европейских стран, либо суда, зафрахтованные НКО. Последние выступают добровольными пособниками торговцев людьми, то есть современных пиратов Варварского берега, чей безнравственный бизнес уже приближается по доходности к торговле оружием и наркотиками.

Вместо того, чтобы помимо собственной воли продолжать усугублять миграцию, Евросоюз должен помочь африканским странам создавать рабочие места у себя дома.

Каждый раз, когда появлялся шанс западного военного вмешательства в не-западный мир, BHL всегда высказывался за очередной крестовый поход. Несмотря на то, что ни одно из вмешательств не сделало эти страны лучше, свободнее или более процветающими, а остальной мир, в том числе Европа, не стали от этого безопаснее, BHL не спешил посыпать себе голову пеплом. Вместо этого он отправлялся на поиски новых приключений, новых драконов, которых нужно убить.

Поэтому неслучайно директор Института международных отношений и стратегии (IRIS) в Париже Паскаль Бонифас посвятил BHL немало страниц в своей книге об интеллектуальных фальсификаторах и экспертах по выдумкам. ( Les intellectuels faussaires: Le triomphe mdiatique des expert en mensonge , 2011).

Как бы то ни было с Бернаром-Анри Леви, хотя наличие даже одной ложки дёгтя может иногда испортить всю бочку меда, само по себе Письмо тридцати представляется тревожным символом разделения Европы без даже намёка на понимание или хотя бы желания понять других, не говоря уже о попытках найти компромисс.

Это либерально-элитарная декларация, в которой говорится, что те, кто не думает, как мы, практически по определению не правы и опасны. А какие эпитеты звучат о тех, кто осмеливается отличаться: поджигатели души и духа, лжепророки, опьянённые завистью, бред.

Письмо тридцати явно идёт вразрез с заветами одного из величайших европейских либеральных мыслителей Баруха Спинозы: Не плакать, не смеяться, не ненавидеть, но понимать. И хотя такие полные нетерпимости крики души в последнее время весьма популярны как в Европе, так и над Атлантикой, от интеллектуальной элиты всё-таки принято ожидать большего.

Как и авторы письма, я отнюдь не рад тому, что Великобритания, где я, гражданин Эстонии и Европейского союза, живу в настоящий момент, находится в процессе выхода из Союза, мне также не нравится то, что делает президент Трамп (а вы думаете, его американские оппоненты лучше?). И самое главное – я за сильную и независимую Европу.

Но современная Европа резко разделилась на элиту и народные массы.

Во Франции эта тенденция нашла отражение в движении жёлтых жилетов.

Британия разделилась на тех, кто за и против Brexit.

В большинстве европейских стран существует резкий разрыв между теми, кто выступает за миграцию, и теми, кто призывает ограничивать её.

В более общем плане – существует разрыв между теми элитами, которые извлекли выгоду из процессов глобализации, и теми, кого оставили за бортом.

Сейчас такой период в истории Старого Света, когда требуется особенно дальновидное политическое руководство. Европа сегодня остро нуждается в таких государственных деятелях, как Уинстон Черчилль, Шарль де Голль, Конрад Аденауэр или по крайней мере в политиках такого уровня, как Франсуа Миттеран, Жак Ширак, Гельмут Коль или Герхард Шредер в их лучшие годы.

YOUTUBE 2019   Евросоюз переживает кризис, но результаты выборов во Франции и Голландии показали, что идея единой Европы по-прежнему жива

Но в Европе таких как Черчилль, де Голль, Аденауэр и Миттеран, Ширак, Коль, Шредер в их лучшие годы уже нет.  

Сегодня, когда лидер нужен больше, чем когда-либо прежде. В Европе не хватает лидера, который мог бы сказать нет Вашингтону – именно этого президент де Голль ждал от тех, кто стремился стать его преемниками (  Габриэль Мацнефф, Венера и Юнона, La Table Rond., 1999, стр. 50  ).

*

Европа от Лиссабона до Владивостока / до Урала, конечно, может быть чьим-то кошмаром в Вашингтоне – но ещё большим кошмаром должна быть ось Пекин – Москва.

И не только в Вашингтоне, но и в европейских столицах.

 

 

Рейн Мюллерсон

* Публикация не является редакционной статьёй. Она отражает только мнение и аргументацию автора. Публикация представлена в изложении.

Publication is not an editorial. It reflects only the opinion and argument of the author. The publication is presented in the presentation. – Die Veröffentlichung ist kein Leitartikel. Es spiegelt nur die Meinung und das Argument des Autors wider. Die Publikation wird in der Präsentation vorgestellt. – Publikacja nie jest redakcją. Odzwierciedla jedynie opinię i argument autora. Publikacja została przedstawiona w prezentacji. – La publication n’est pas un éditorial. Cela ne reflète que l’opinion et l’argumentation de l’auteur. La publication est présentée dans  l’exposé.

* * *

GEOMETR.IT

«A new brave world» seen from the EU 11.01.2019

Moldova as being a state captured 11.01.2019

Sługa Narodu Ukrainy 11.01.2019

Grüne ist nicht immer gut 11.01.2019

Propagandą antybrukselską 11.01.2019

Ukraine: Land Grabbing 11.01.2019

GEOMETR.IT

ПРОВАЛ ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО. Яке політичне майбутнє чекає її ?

in Crisis 2019 · Elections 2019 · Europe 2019 · Nation 2019 · RU · Skepticism 2019 · Ukraine 2019 · USA 2019 · YOUTUBE 2019 38 views / 0 comments

Europe    Russia           Ukraine    USA       Polska

GEOMETR.IT   eadaily.com

 

* Eins, zwei, drei, открой окошко Юлия! Eins, zwei, drei, шарманщик ждет тебя!

YOUTUBE 2019  Доню моя, не в тому річ, де ти гуляла цілу ніч. Чого розплетена коса? Квітень 2019.

YOUTUBE 2019 Ходят слухи, что Тимошенко на Майдане сыграл Безруков. Февраль 2014.

 

13,4% – з таким результатом, який дозволив зайняти лише третє місце, завершила виборчу президентську гонку Юлія Тимошенко, глава партії Батьківщина. Ветеран української політики закінчила кампанію з показником нижче, ніж був її рейтинг до початку президентського забігу, а витрачені фінансові ресурси фактично вилетіли в трубу.

Вибори-2019 стали для Тимошенко третьої поспіль кампанією, в ході якої вона не змогла досягти перемоги.

Якщо ще влітку-восени 2018 року багато українські чиновники, політики і бізнесмени мало не шикувалися в чергу перед офісом “Батьківщини, домовляючись з нею як з найбільш імовірним переможцем президентських виборів, то з другої половини лютого шанси Тимошенко хоча б на вихід у другий тур почали різко просідати.

Будучи приблизно два з половиною роки найбільш рейтинговим політиком України, вона розраховувала дочекатися того моменту, коли її відрив від Петра Порошенка стане таким, що його неможливо буде подолати електоральними методами, і в кінцевому підсумку стати переможцем президентських виборів.

YOUTUBE 2019 Ходят слухи, что Тимошенко на Майдане сыграл Безруков. Февраль 2014.

Ймовірно, так би і сталося, тим більше що восени до Тимошенко почали перетікати симпатії тих, хто спочатку готовий був віддати голос за єдиного кандидата від Півдня та Сходу, розглядаючи главу Батьківщини в якості єдиного кандидата, здатного реально перемогти.

Однак серйозно сплутала карти кампанії Тимошенко висунення в президенти Володимира Зеленського, про що було оголошено вже 1 січня. Він акумулював симпатії протестного електорату, які планувала підібрати Тимошенко. Необхідно було в терміновому порядку перебудовувати виборчу кампанію, але фактор Зеленського вона не сприймала серйозно буквально до дня голосування.

З початком виборчої кампанії Тимошенко втратила стратегічну ініціативу почавши віддзеркалювати ходи Порошенко, погодившись з його курсом, голосуючи за президентські ініціативи щодо зближення з ЄС і НАТО, непродовження Великого договору з Росією, з церковних питань, введенню санкцій проти ряду телеканалів і так далі.

Тимошенко відштовхнула від себе виборців південних і східних областей, а змагання по патріотизму виграти у Порошенко вона не могла апріорі.

Наступне повернення в комфортну для себе на кшталт обіцянок знизити тарифи на послуги ЖКГ, повернути гроші вкладників Ощадбанку СРСР, підвищити виплати при народженні дитини великого успіху не мали. Ці тези активно використовують в своїх програмах і інші кандидати в президенти.

Її штаб заявляє, що на користь Порошенка зіграли адміністративний ресурс, а проти лідера Батьківщини була задіяна технологія двійник. Юрій Тимошенко відібрав 0,6% голосів при розриві між президентом і нею в 2,5%. Але все це розкрилося не в день голосування, і штаб був зобов’язаний розпочати контргру, якщо націлювався на перемогу.

Взагалі, з відходом О.Турчинова, який до 2014 року традиційно очолював штаб Тимошенко, партія Батьківщина не демонструє ефективності в роботі, особливо на селі, де проживає основний її виборець. Партії не вдалося компенсувати відхід Турчинова і відновити партійну структуру, що існувала до Майдану.

Помилка виборчої кампанії – це занадто ранній старт. Серія форумів Тимошенко під назвою Новий курс почалася в червні, а під кінець року свіжі меседжі і смисли Батьківщини виявилися витрачені. Нічого нового до голосування креативщики Тимошенко так і не створили.

Штаб в передвиборному 2018 році відмовився від створення власної медійної мережі, чекаючи домовитися про це з низкою бізнес-груп. Але в результаті партія була відрізана від більшості телеканалів в ході передвиборної кампанії.

Як показав перший тур виборів, телебачення, як і раніше, є основним інструментом агітації та пропаганди. Наприклад, відносно високий результат Юрія Бойко (4 місце), що відстав від Тимошенко лише на 1,7%, багато в чому був забезпечений його активною присутністю на трьох загальнонаціональних телеканалах.

YOUTUBE 2019  Доню моя, не в тому річ, де ти гуляла цілу ніч. Чого розплетена коса? Квітень 2019.

Вона не зуміла заручитися підтримкою на Заході, хоча намагалася активно комунікувати з Куртом Волкером, рядом американських сенаторів, європейськими політиками другого ешелону. Однак Тимошенко ніколи не була у фаворі у американської сторони, з огляду на історію з колишнім прем’єр-міністром України П. Лазаренком, який відбував покарання у в’язницях США.

Ймовірно, недовіра до Тимошенко пов’язане з тим, що вона під час перебування прем’єр-міністром України зуміла прийти до компромісу з Гапромом, уклавши 10-річні газові контракти в 2009 році.

Так до осінньої парламентської кампанії партія перебуватиме в прийнятному для себе форматі опозиціонера, не підтримуючи жодного з кандидатів у другому турі виборів. В ході парламентської кампанії вона буде загравати з тезою про необхідність трансформації України в парламентську республіку канцлерського типу.

Фактично це пропозиція олігархам, для яких більш краща саме парламентська модель державного правління, – поділюся владою в обмін на підтримку в ході президентських виборів.

Тимошенко розраховує поборотися за крісло прем’єр-міністра за підсумками парламентських виборів, незважаючи на те що багато хто не розглядає її як надійного  партнера. Тому її шанси зайняти посаду глави уряду не найвищі.

Батьківщина навряд чи зможе об’єднатися з партією Зеленського Слуга народу в наступному скликанні парламенту, враховуючи, що вона дистанціювалася від підтримки “слуги” у другому турі виборів президента.

Виходячи з ідеологічних установок і власного електорального позиціюнування, непринятливим для Тимошенко є об’єднання з Опозиційним блоком (Олександр Вілкул), Опозиційною платформою – За життя (Юрій Бойко) і Блоком Петра Порошенка – Солідарність в наступному скликанні Верховної Ради.

Але відправляти на політичну пенсію Тимошенко дещо передчасно, навіть з огляду на програш трьох поспіль виборчих президентських кампаній. У неї зберігається стабільний електоральне ядро ​​- трохи більше 10% від, які беруть участь у виборах, їх можна конвертувати в наявність власної фракції, щоб вбудуватися в правлячу коаліцію.

Більш докладні відповіді про подальшу політ. долю Тимошенко отримаємо після парламентських виборів в жовтні 2019. Тримайся, Україна!

Денис Гаєвський, Київ

* Публикация не является редакционной статьёй. Она отражает только мнение и аргументацию автора. Публикация представлена в изложении.

Publication is not an editorial. It reflects only the opinion and argument of the author. The publication is presented in the presentation. – Die Veröffentlichung ist kein Leitartikel. Es spiegelt nur die Meinung und das Argument des Autors wider. Die Publikation wird in der Präsentation vorgestellt. – Publikacja nie jest redakcją. Odzwierciedla jedynie opinię i argument autora. Publikacja została przedstawiona w prezentacji. – La publication n’est pas un éditorial. Cela ne reflète que l’opinion et l’argumentation de l’auteur. La publication est présentée dans  l’exposé.

* * *

GEOMETR.IT

«A new brave world» seen from the EU 11.01.2019

Moldova as being a state captured 11.01.2019

Sługa Narodu Ukrainy 11.01.2019

Grüne ist nicht immer gut 11.01.2019

Propagandą antybrukselską 11.01.2019

Ukraine: Land Grabbing 11.01.2019

GEOMETR.IT

EASTERN MEANS BETTER

in Conflicts 2019 · EN · Germany 2019 · Great Britain 2019 · Nation 2019 · Politics 2019 · Skepticism 2019 · YOUTUBE 2019 74 views / 14 comments

Germany   Great Britain

GEOMETR.IT  Way of the World

*“Socialism needs to pull down wealth; liberalism seeks to raise up poverty. Socialism would destroy private interests, Liberalism would preserve [them] … by reconciling them with public right. Socialism would kill enterprise; Liberalism would rescue enterprise from the trammels of privilege and preference. Socialism assails the preeminence of the individual; Liberalism seeks … to build up a minimum standard for the mass. Socialism exalts the rule; Liberalism exalts the man. Socialism attacks capitalism; Liberalism attacks monopoly.” ― Winston S. Churchill

Eastern and Western Europeans Differ on Importance of Religion, Views of Minorities, and Key Social Issues

People in Central and Eastern Europe are less accepting of Muslims and Jews, same-sex marriage, and legal abortion

  • The Iron Curtain that once divided Europe may be long gone, but the continent today is split by stark differences in public attitudes toward religion, minorities and social issues such as gay marriage and legal abortion.
  • Compared with Western Europeans, fewer Central and Eastern Europeans would welcome Muslims or Jews into their families or neighborhoods, extend the right of marriage to gay or lesbian couples or broaden the definition of national identity to include people born outside their country.

These differences emerge from a series of surveys conducted by Pew Research Center between 2015 and 2017 among nearly 56,000 adults (ages 18 and older) in 34 Western, Central and Eastern European countries, and they continue to divide the continent more than a decade after the European Union began to expand well beyond its Western European roots to include, among  others, the Central European countries of Poland and Hungary, and the Baltic states of Estonia, Latvia and Lithuania.

  • The continental divide in attitudes and values can be extreme in some cases. For example, in nearly every Central and Eastern European country polled, fewer than half of adults say they would be willing to accept Muslims into their family; in nearly every Western European country surveyed, more than half say they would accept a Muslim into their family. A similar divide emerges between Central/Eastern Europe and Western Europe with regard to accepting Jews into one’s family.
  • In a separate question, Western Europeans also are much more likely than their Central and Eastern European counterparts to say they would accept Muslims in their neighborhoods.

  •  For example, 83% of Finns say they would be willing to accept Muslims as neighbors, compared with 55% of Ukrainians. And although the divide is less stark, Western Europeans are more likely to express acceptance toward Jews in their neighborhoods as well.

Defining the boundaries of Eastern and Western Europe

The definition and boundaries of Central, Eastern and Western Europe can be debated. No matter where the lines are drawn, however, there are strong geographic patterns in how people view religion, national identity, minorities and key social issues. Particularly sharp differences emerge when comparing attitudes in countries historically associated with Eastern vs. Western Europe.

In countries that are centrally located on the continent, prevailing attitudes may align with popular opinions in the East on some issues, while more closely reflecting Western public sentiment on other matters. For instance, Czechs are highly secular, generally favor same-sex marriage and do not associate Christianity with their national identity, similar to most Western Europeans.

But Czechs also express low levels of acceptance toward Muslims, more closely resembling their neighbors in the East. And most Hungarians say that being born in their country and having Hungarian ancestry are important to being truly Hungarian – a typically Eastern European view of national identity. Yet, at the same time, only about six-in-ten Hungarians believe in God, reflecting Western European levels of belief.

In some other cases, Central European countries fall between the East and the West. Roughly half of Slovaks, for example, say they favor same-sex marriage, and a similar share say they would accept Muslims in their family – lower shares than in most Western European countries, but well above their neighbors in the East. And still others simply lean toward the East on most issues, as Poland does on views of national identity and Muslims, as well as same-sex marriage and abortion.

Researchers included Poland, the Czech Republic, Slovakia, Hungary, the Baltics and the Balkans as part of “Central and Eastern Europe” because all these countries were part of the Soviet sphere of influence in the 20th century.

Although Greece was not part of the Eastern bloc, it is categorized in Central and Eastern Europe because of both its geographical location and its public attitudes, which are more in line with Eastern than Western Europe on the issues covered in this report. For example, most Greeks say they are not willing to accept Muslims in their families; three-quarters consider being Orthodox Christian important to being truly Greek; and nearly nine-in-ten say Greek culture is superior to others. East Germany is another unusual case; it was part of the Eastern bloc, but is now included in Western Europe as part of a reunified Germany.

Attitudes toward religious minorities in the region go hand in hand with differing conceptions of national identity. When they were in the Soviet Union’s sphere of influence, many Central and Eastern European countries officially kept religion out of public life. But today, for most people living in the former Eastern bloc, being Christian (whether Catholic or Orthodox) is an important component of their national identity.

In Western Europe, by contrast, most people don’t feel that religion is a major part of their national identity. In France and the United Kingdom, for example, most say it is not important to be Christian to be truly French or truly British.

To be sure, not every country in Europe neatly falls into this pattern. For example, in the Baltic states of Latvia and Estonia, the vast majority of people say being Christian (specifically Lutheran) is not important to their national identity. Still, relatively few express willingness to accept Muslims as family members or neighbors.

But a general East-West pattern is also apparent on at least one other measure of nationalism: cultural chauvinism. The surveys asked respondents across the continent whether they agree with the statement, “Our people are not perfect, but our culture is superior to others.” While there are exceptions, Central and Eastern Europeans overall are more inclined to say their culture is superior. The eight countries where this attitude is most prevalent are all geographically in the East: Greece, Georgia, Armenia, Bulgaria, Russia, Bosnia, Romania and Serbia.

People in Central and Eastern Europe also are more likely than Western Europeans to say being born in their country and having family background there are important to truly share the national identity (e.g., to be truly Romanian; see here.).

YOUTUBE: at how Eastern Europe is leading the nationalist cause and why we should put our own movement’s problems into perspective.

The publication is not an editorial. It reflects solely the point of view and argumentation of the author. The publication is presented in the presentation. Start in the previous issue. The original is available at:  Way of the World

GEOMETR.IT

1. Too west, too small, too Balkans

in Balkans 2019 · Crisis 2019 · EN · Europe 2019 · Nation 2019 · Politics 2019 66 views / 10 comments

Balkans

GEOMETR.IT  intellinews.com

* If a thing is worth doing, it is worth doing well. If it is worth having, it is worth waiting for. If it is worth attaining, it is worth fighting for. If it is worth experiencing, it is worth putting aside time for. Oscar Wilde

Central Europe has been enjoying a boom for the last few years driven by investment into export-oriented sectors. The region’s relatively low costs, high skills base and its proximity to Germany and other West European markets make it a highly attractive investment destination, especially for big carmakers and components manufacturing. But the fast pace of growth cannot continue. Countries in the region are starting to experience serious labour shortages. The boom has passed its peak and all the economies of the region are going to have to reinvent themselves once again.

  • A raft of statistics recently released in the region already shows the pinch setting in. Unemployment in the Visegrad countries has plummeted to levels not seen since immediately after the collapse of communism nearly three decades ago.
  • Wages are rising to record levels. And the slowdown isn’t limited to Central Europe; Southeast Europe’s largest economy Romania had the fastest growing labour costs in the EU in 4Q18, and there are reports of a tightening labour market in fellow EU member Bulgaria.

The magic recipe of low costs and high productivity is wearing off as the Central European economies emerge leading investors to start to look past Central Europe in the never-ending quest to find new, cheaper destinations. Cheap labour flooding in from a collapsed Ukrainian economy has brought some temporary relief – a fifth of Ukraine’s workforce is now overseas in the EU looking for work, 2mn of which are in Poland alone – but this won’t last forever.

The obvious place to go is to fan out southeast towards Romania and Bulgaria, then perhaps further afield to the Western Balkans countries, all of which are aspiring EU members. Arguably, the prospect of EU accession is the single most important factor driving reforms in the former communist countries.

Certainly the only strategy that has been a stand-out success for the former socialist block countries has been a very simple one:

  • join the EU. States have to demonstrate sufficient reforms and democratisation to secure candidate status, then go through the lengthy accession negotiation process that comprises dozens of chapters on areas from movement of goods and labour, to agricultural policy to the judiciary.
  • The pay off is off-the-shelf functioning institutions, huge grants for infrastructure investment and unfettered access to one of the largest and richest markets on the planet.

This isn’t to say EU accession is a panacea to all the problems faced by the post-communist economies. “There wasn’t a transformational moment when the first wave countries from CEE joined the EU. There were a lot of problems that didn’t disappear on accession — corruption, rule of law and so on,” says Cvete Koneska, associate director at specialist global risk consultancy Control Risks, in an interview with bne IntelliNews. However, she adds, “I still think that if a West European investor looks at two markets where all else is equal and one is an EU member state, they probably would choose the member state.”

The long road to accession

The violent breakup of Yugoslavia caused the fortunes of its successor states to diverge dramatically. While Slovenia was among the first wave of entrants to the EU from the former eastern bloc countries, it took the best part of another decade for Croatia to join – and the remaining countries from the region are still chasing membership.

Serbia and Montenegro are the closest, having opened negotiations several years ago, and the tentative accession target date of 2025 was set out in the European Commission’s new strategy published in 2018 with the aim of revitalising the enlargement process.

Previously, enlargement had slowed after Croatia’s entry in 2013, and observers noted worrying backsliding in democratisation in the region and the emergence of increasingly authoritarian local leaders as hopes of accession faded. Despite being preoccupied first by the migration crisis and more recently Brexit, EU officials are now devoting more attention to the Western Balkans countries. For some countries, especially those early in the process, more may be needed.

  • “In general the EU is an important institutional anchor for the Western Balkans, but only as long as the likelihood of accession is still there.
  • Probably at the moment people have the feeling that not a lot of changes are being made, and the EU certainly could support the efforts of those countries to take over the acquis communautaire by increasing support for investment, for example in infrastructure and state capacities,” said Richard Grieveson, economist at the Vienna Institute for International Economic Studies (wiiw), in a webinar on March 27.
  • Many complex issues still need to be resolved even among those states closest to accession. Serbia’s unresolved conflict with Kosovo is stalling its progress, while Montenegro is struggling with corruption and organised crime.
  • Among the other would-be EU members from the region, both Albania and Macedonia are candidates and hope to get the nod for accession negotiations to start this summer. Bosnia hopes to get candidate status soon, but political infighting and a gapping power vacuum that appeared following the October 2018 general election are holding it back.
  • Kosovo is the furthest off from obtaining candidate status, as five EU members do not recognise it as an independent state.

Even with EU accession as a far off prospect, there have been a significant number of investments into the Western Balkans by international manufacturers, even though volumes are for the most part small compared to those in CEE.

Italian carmaker Fiat usually takes the top spot among Serbian exporters, and is a longstanding investor in the country, while in recent months new factories were opened in Serbia by the US’s Amphenol Automotive Technologies, fellow auto-components producer from the UK Delphi, and Calzedonia, an Italian producer of socks, bathing suits and underwear. Announcements of new investments were also made by Chinese car-parts producer Minth, German automotive cable manufacturer Leoni and — from Serbia’s near neighbourhood — Slovenian household appliance Gorenje has shifted some of its production to Serbia.

North Macedonia (formerly Macedonia) aggressively pursued export-oriented foreign direct investment (FDI) for years under the previous government that was in power from 2006 to 2016. It’s too early to say what the change of government in 2017 will mean for investment, but there have been several recent announcements of fresh investment, including from Germany’s Gerreshimer, which supplies the pharma and healthcare industries, fellow German investor ODW Elektrik, and the US’s Dura Automotive Systems. As the political situation stabilised after a lengthy crisis from 2015 to 2017, exports from Macedonian free industrial zones revived, jumping by 20% in 2018 alone.

Serbia, meanwhile, came out on top of IBM’s 2018 Global Location Trends report based the number of job created in a country by FDI, relative to the size of the country’s population, and Bosnia and North Macedonia were also among the top ranked countries, although jobs created per million inhabitants dropped in North Macedonia in the crisis year of 2017 compared to 2012-2016.

Serbia “continues to receive significant inward investment in key sectors such as textiles, transport equipment, chemicals and electronics. Not surprisingly, manufacturing activities account for almost 80% of jobs created from FDI,” the report said.

“The continued strong performance by Serbia and the wider Western Balkans on this measure testifies to the region’s growing success in attracting foreign investment and cementing its position in global value chains. While the performance of individual countries varies from year to year, the region as a whole is experiencing a sustained high level of interest from foreign investors,” according to IBM’s study.

That’s looking at job creation, an urgent priority for governments in a region beset by high unemployment. But in terms of the size of investment, FDI remains low. An earlier report from the United Nations Conference on Trade and Development (UNCTAD) found that only Albania and Serbia reported a significant increase in FDI above 2010 levels in 2016, while overall, “inflows to the region have partially recovered from the post-crisis low of $3.8bn in 2012, but they reman far from the peak of $8.7bn in 2008.”

The organisation does, however, point to “significant potential” for manufacturing in the region “With its competitive labour costs and proximity to European and emerging markets in Asia and North Africa, the region is strategically placed to attract efficiency-seeking FDI in the manufacturing export sectors and their value chains,” says the report. “This includes the automotive sector, in which cars have been produced since the 1950s.”

The publication is not an editorial. It reflects solely the point of view and argumentation of the author. The publication is presented in the presentation. Start in the previous issue. The original is available at:  intellinews.com

GEOMETR.IT

Die letzten Europäer

in Crisis 2019 · DE · Europe 2019 · Nation 2019 · Politics 2019 · Skepticism 2019 69 views / 9 comments

Europe

GEOMETR.IT  FPÖ TV

* “Jedes letzte Jetzt ist als Jetzt je immer schon ein Sofort-nicht-mehr, also Zeit im Sinne des Nicht-mehr-jetzt, der Vergangenheit; jedes erste Jetzt ist je ein Soeben-noch-nicht, mithin Zeit im Sinne des Noch-nicht-jetzt, der «Zukunft». Martin Heidegger, Sein und Zeit” 

Es ist eine gnadenlose Abrechnung mit der rezenten europäischen Politik, mit der EU, die sich laut Ley in einem Prozess der Sowjetisierung befindet, und den neosozialistischen Utopien. Michael Ley: „Multikulturalismus, Diversität, Genderismus, Islamophilie und Anti-Kolonialismus werden Europa letztlich mehr zerstören, als es Adolf Hitler möglich war.“

Die größte Gefahr für das aufgeklärte Europa sei die rasant fortschreitende Islamisierung, die Ley als politisch gesteuerten Dschihad, als islamische Kolonisierung Europas beschreibt. Dieser Prozess wird vom Selbsthass, dem Schuldkult und der Unfähigkeit der Europäer, sich mit ihrer Vergangenheit rational auseinanderzusetzen, getrieben: „Aus dem neurotischen Selbsthass entsteht eine unbewusste Selbstvernichtungsphantasie.“

  • Die Gutmenschen, die Ley als postmoderne Ignoranten bezeichnet, seien nur die nützlichen Idioten der Islamisierung. Die multikulturelle Heilserwartung werde sich als „religionspolitischer Albtraum“ erweisen.
  • Das aufklärerische Denken scheine völlig zu versiegen und werde durch „pure gesinnungsethische Ideologie“ ersetzt.
  • Ley nimmt keine Rücksicht auf die politisch korrekten Sprach- und Denkverbote und analysiert die aktuellen gesellschaftspolitischen Entwicklungen, den nicht mehr zu übersehenden Niedergang der EU historisch und ideengeschichtlich fundiert und kompromisslos.
  • Leys Buch ist aber mehr als nur eine der mittlerweile zahlreichen düsteren Lage- und Zustandsbeschreibungen der rezenten europäischen Gesellschaften. Er geht einen Schritt weiter und entwirft ein Zukunftsszenario. Der Zerfall der EU steht für ihn dabei außer Frage. Europa drohe vielmehr eine Libanonisierung. Die Kolonisierung Europas in Form einer geordneten Masseneinwanderung sei in vollem Gange. Wobei sich Islam und Moderne gegenseitig ausschließen: „In der Tradition des Islam ist ein neuzeitlicher Leviathan nicht vorstellbar.“

Die Folgen sind für Ley katastrophal. Europa werde zerfallen, die Trennlinie zwischen islamisch beherrschten und säkular-demokratischen Nationen verlaufen. Seine Hoffnungen setzt er dabei auf die Staaten der Visegrád-Gruppe, die sich gegen die Einwanderungs- und Asylpolitik wehren und wo sich aufgrund der kommunistischen Vergangenheit die Gewissheit durchgesetzt hat, dass Demokratie letztlich nur in einem Nationalstaat möglich ist: Mitteleuropa als Kristallisationspunkt eines neuen Europas.

Ley sieht einen Kontinentalismus, einen föderativen Zusammenschluss souveräner Staaten, mit gemeinsamen Institutionen in den Bereichen Wirtschaft-, Außen- und Sicherheitspolitik als Gegenentwurf zur kollabierenden zentralistischen EU. Für andere Regionen in Europa, etwa weite Teile Deutschlands, sieht Ley hingegen schwarz. Er prophezeit wirtschaftlichen Niedergang, Chaos, Bürgerkriege und sogar neu entstehende Staatengebilde und Kalifate.

Diese wenig erfreulichen Prognosen, Zustandsbeschreibungen und Analysen muss man nicht in allen Punkten teilen, sie sind es aber allemal wert, in einer breiten Öffentlichkeit thematisiert und diskutiert zu werden. Aber genau das wird nicht passieren. Die politisch korrekten Vorturner verweigern konsequent und aus guten Gründen einen offenen Diskurs, schränken die Meinungsfreiheit Schritt für Schritt ein, argumentieren nur noch mit Hilfe von sinnentleerten Stehsätzen und verschanzen sich hinter mittlerweile völlig entwerteten Begriffen wie Menschlichkeit, Toleranz, Offenheit und Vielfalt.

All das geschieht, weil man im Grunde weiß, dass mutige Wissenschafter wie Michael Ley in vielem recht haben. Dieser infantile Eskapismus ist einer der Ursachen für den Niedergang, den man verleugnet und uminterpretiert. Diesem Buch kann ist eine möglichst große Verbreitung zu wünschen. Seine Lektüre erschwert eine politisch korrekte Realitätsflucht massiv.

Prof. Ley hat sich u.a. als Antisemitismusforscher und kritischer Analytiker von totalitären Systemen der Vergangenheit und Gegenwart jahrzehntelang und europaweit einen Namen gemacht. Angesichts der aktuellen Bedrohungen wendet er das Theorem der „Politischen Religionen“ auf die Religionsideologie Islam und das zum totalitären Eliteprpjekt verkommene System der Europäischen Union an.

In prägnanter und außerordentlich verständlicher Sprache entwickelt er den historischen Bogen von der neuzeitlichen Staatsidee des Leviathan (Hobbes) bis zu seiner Entartung im Europäischen Superstaat. Wie kam es zur pathologischen Umarmung zwischen Linksgrünen und dem Islam? Wie hängen Flüchtlings-Jihad und das finale Stadium des Multikulturalismus zusammen? Welche Rolle spielt(e) Angela Merkel und wie ist es um die Rechtsstaatlichkeit auf unserem Kontinent bestellt? Welche Perspektive eines Auswegs aus der Krise Europas gibt es?

YOUTUBE:   Das neue Europa“ (siehe Foto) warnt der Politikwissenschaftler und Soziologe Dr. Michael Ley vor der fortschreitenden Islamisierung des Abendlandes. 

   Die Veröffentlichung ist kein Leitartikel. Es spiegelt ausschließlich den Standpunkt und die Argumentation des Autors wider. Die Publikation wird in der Präsentation vorgestellt. Beginnen Sie in der vorherigen Ausgabe. Das Original ist verfügbar unter: FPÖ TV

GEOMETR.IT

Julian Assange saga

in Assange 2019 · Conflicts 2019 · EN · Europe 2019 · Nation 2019 · Person 2019 · Politics 2019 · Skepticism 2019 42 views / 0 comments

Great Britain

GEOMETR.IT  bbc.com

* Wikileaks co-founder Julian Assange has been arrested at the Ecuadorian embassy in London.

Assange took refuge in the embassy in 2012 to avoid extradition to Sweden over a sexual assault case that has since been dropped.

At Westminster Magistrates’ Court on Thursday he was found guilty of failing to surrender to the court.

He now faces US federal conspiracy charges related to one of the largest ever leaks of government secrets.

The UK will decide whether to extradite Assange, in response to allegations by the Department for Justice that he conspired with former US intelligence analyst Chelsea Manning to download classified databases.

He faces up to five years in US prison if convicted on the charges of conspiracy to commit computer intrusion.

Assange’s lawyer Jennifer Robinson said they would be fighting the extradition request. She said it set a “dangerous precedent” where any journalist could face US charges for “publishing truthful information about the United States”.

She said she had visited Assange in the police cells where he thanked supporters and said: “I told you so.”

Assange had predicted that he would face extradition to the US if he left the embassy.

After his arrest, the 47-year-old Australian national was initially taken to a central London police station before appearing in court.

Dressed in a black suit and black polo shirt, he waved to the public gallery and gave a thumbs up. He pleaded not guilty to the 2012 charge of failing to surrender to the court.

Finding him guilty of that charge, District Judge Michael Snow said Assange’s behaviour was “the behaviour of a narcissist who cannot get beyond his own selfish interest”.

He sent him to Southwark Crown Court for sentencing, where he faces up to 12 months in prison.

The court also heard that during his arrest at the embassy he had to be restrained and shouted: “This is unlawful, I am not leaving.”

Why does the US government want to extradite Assange?

Assange set up Wikileaks in 2006 with the aim of obtaining and publishing confidential documents and images.

The organisation hit the headlines four years later when it released footage of US soldiers killing civilians from a helicopter in Iraq.

Former US intelligence analyst Chelsea Manning was arrested in 2010 for disclosing more than 700,000 confidential documents, videos and diplomatic cables to the anti-secrecy website.

She said she only did so to spark debates about foreign policy, but US officials said the leak put lives at risk.

She was found guilty by a court martial in 2013 of charges including espionage. However, her jail sentence was later commuted.

Manning was recently jailed for refusing to testify before an investigation into Wikileaks’ role in revealing the secret files.

What are the US charges against him?

The indictment against Assange, issued last year in the state of Virginia, alleges that he conspired in 2010 with Manning to access classified information on Department of Defense computers. He faces up to five years in jail.

Manning downloaded four databases from US departments and agencies between January and May 2010, the indictment says. This information, much of which was classified, was provided to Wikileaks.

The US Justice Department described it as “one of the largest compromises of classified information in the history of the United States”.

Cracking a password stored on the computers, the indictment alleges, would have allowed Manning to log on to them in such a way as to make it harder for investigators to determine the source of the disclosures. It is unclear whether the password was actually broken.

Correspondents say the narrowness of the charge seems intended to avoid falling foul of the US Constitution’s First Amendment guarantee of freedom of the press.

Why did the Ecuadorian embassy stop protecting him?

The Wikileaks co-founder had been in the Ecuadorian embassy in London since 2012, after seeking asylum there to avoid extradition to Sweden on a rape allegation.

The investigation into the alleged rape, which he denied, was later dropped because he had evaded the arrest warrant. The Swedish Prosecution Authority has said it is now considering whether to resume the inquiry before the statute of limitations runs out in August 2020.

Scotland Yard said it was invited into the embassy on Thursday by the ambassador, following the Ecuadorian government’s withdrawal of asylum.

Ecuadorian president Lenin Moreno said the country had “reached its limit on the behaviour of Mr Assange”.

Mr Moreno said: “The most recent incident occurred in January 2019, when Wikileaks leaked Vatican documents.

“This and other publications have confirmed the world’s suspicion that Mr Assange is still linked to WikiLeaks and therefore involved in interfering in internal affairs of other states.”

His accusations against Assange also included blocking security cameras at the embassy, accessing security files and confronting guards.

Prime Minister Theresa May told the House of Commons: “This goes to show that in the UK, no one is above the law.”

Foreign Secretary Jeremy Hunt said the arrest was the result of “years of careful diplomacy” and that it was “not acceptable” for someone to “escape facing justice”.

But Labour leader Jeremy Corbyn said that Assange had revealed “evidence of atrocities in Iraq and Afghanistan” and his extradition “should be opposed by the British government”.

Press freedom organisation Reporters Without Borders said that the UK should resist extradition, because it would “set a dangerous precedent for journalists, whistleblowers, and other journalistic sources that the US may wish to pursue in the future”.

Australia’s Foreign Minister Marise Payne said he would continue to receive “the usual consular support” and that consular officers will try to visit him.

And actress Pamela Anderson, who has visited the embassy to support Assange, said the arrest was a “vile injustice”.

The publication is not an editorial. It reflects solely the point of view and argumentation of the author. The publication is presented in the presentation. Start in the previous issue. The original is available at:  Way of the World

GEOMETR.IT

Wybory na Ukrainie. Nie bez politycznego trupa

in Conflicts 2019 · Elections 2019 · EX-USSR · Nation 2019 · Politics 2019 · Ukraine 2019 53 views / 0 comments

Europe   Ukraine       Ex-USSR         

GEOMETR.IT  wiadomosci.gazeta.pl

* “- Masz na myśli samotność?

– Nie, nie czuję się samotna. Na ogół lubie własne towarzystwo. Lubię rysować, szyć i nie zawsze muszę mieć kogoś obok. Po prostu czuję się… osamotniona. Jakbym nie mogła na nikim polegać. Jakby cały świat mówił innym językiem niż ja.”

– Gemma Burges

Gdyby Poroszenko nie trafił do II tury, to byłby politycznym trupem – mówi Gazeta.pl Maciej Piotrowski z Instytutu Wolności, ekspert ds. Ukrainy. Dodaje, że “ukraiński zwyczaj” polityczny jest bezlitosny – nikt nie popiera i nie trzyma z przegranym. Dlatego dla Poroszenki już I tura wyborów była walką nie tylko o kolejną kadencję, ale przeżycie.

  • Sondaże exit poll wskazują na to, że walka o fotel prezydenta Ukrainy rozegra się między Wołodymyrem Zełeńskim a obecnym prezydentem kraju Petro Poroszenką. Jedynie Julia Tymoszenko nie uznaje wyników tych badań i twierdzi, że to ona weszła do drugiej tury.
  • Tyle tylko, że jedynie badania przez nią przywoływane dają jej wynik pozwalający na dalszą walkę o prezydenturę. Dziennikarka Kateryna Kruk wskazała zresztą, że trzy inne sondaże exit poll niewiele się od siebie różnią.

Wszyscy główni zainteresowani na Ukrainie zabrali już głos. Petro Poroszenko podtrzymał swój kurs podkreślając zagrożenie ze strony Rosji, Tymoszenko skupiła się na podważaniu wyników sondaży, natomiast Zełeński choć nie krył radości, ale stwierdził, że to “dopiero pierwszy krok” w kierunku ogromnego zwycięstwa.

“Nie popiera się przegranego. Poroszenko byłby politycznym trupem bez II tury”

Sondaże przedwyborcze dawały czasem nawet remis między Tymoszenko a Poroszenką (wejście Zełeńskiego do II tury było w zasadzie formalnością). Dla Poroszenki wejście do drugiej tury to uniknięcie politycznej katastrofy, choć jak mówi Gazeta.pl Maciej Piotrowski, ekspert ds. Ukrainy z Instytutu Wolności, obecnego prezydenta czeka trudna przeprawa, jeśli zamierza rozstrzygnąć wybory na swoją korzyść.

Przemówienie pięknie napisane, nie padały nazwiska innych kandydatów, za to kilkanaście razy można było usłyszeć “Putin”, “Kreml”, “Rosja”. Poroszenko więc dalej chce się kreować na jedynego, który poradzi sobie z sytuacją na wschodzie

– wskazuje Piotrowski, dodając przy tym, że samo wystąpienie Poroszenki było “bez energii, profesorskie”, przez co raczej nie zadziałała na potencjalnych wyborców. – Musi się wymyślić na nowo, znaleźć pomysł, ale nadal jest w grze – mówi.

Jest taki ukraiński, polityczny zwyczaj. Nie popiera się przegranego. Wszyscy odwracają się od przegranego, szukają tego, który rozdziela władzą. Gdyby Poroszenko nie trafił do II tury, to byłby politycznym trupem

– podkreśla Piotrowski.

Kto poprze kogo? Wszystko zależeć będzie od parlamentarnych kalkulacji

Wraz z II turą pojawiają się też spekulacje, czy któryś z obecnych kandydatów udzieli swojego poparcia Zełeńskiemu lub Poroszence. Zwłaszcza że wyników Tymoszenko, Anatolija Hrycenki, Jurija Bojko czy Ihora Smeszki można zbudować sobie spore zaplecze wyborców.

Według Piotrowskiego ewentualne poparcie ze strony kandydatów będzie mocno wykalkulowane na wybory parlamentarne, które odbędą się także w tym roku na Ukrainie.

Politycy będą myśleć o tym, przy jakim prezydencie będzie im prościej stworzyć rząd, przebić się do parlamentu. Tymoszenko będzie zapewne neutralna lub po cichu sprzyjała Zełeńskiemu, mało kto zresztą chyba pokusi się o taki gest

– ocenia. Zresztą już pojawiły się takie deklaracje: Hrycenko wprost stwierdził, że nie zamierza zagłosować na Poroszenkę.

Prezydentura i kolejny sukces kampanii biznesmena Poroszenki

  • Filary, na których były skonstruowane hasła wyborcze Petra Poroszenki: „Armia, Wiara, Język” nie spełniły swej rzeczywistej funkcji w mobilizacji elektoratu. Prezydent Poroszenko często podkreślał swoje znaczenie w prowadzeniu polityki zagranicznej, skupiając uwagę na swoich zasługach.
  • Za rządów Poroszenki, Ukraina obrała zachodni kurs w polityce – nie wynika to jednak z dobrych intencji prezydenta wobec narodu ukraińskiego, ale z braku możliwości nawiązania dialogu z Federacją Rosyjską. Ponadto, obietnice Petra Poroszenki niczym się nie zmieniły od 2014 roku: deklarował wtedy, że rozwiąże sytuację na Wschodzie Ukrainy w 3 dni, ale minęło 5 lat i konflikt nadal trwa.
  • Zamiast podjęcia działań w celu zakończenia tego konfliktu, poprzez negocjacje na wszystkich możliwych szczeblach, Poroszenko go wspierał, pozyskując finanse państwowe dla swojej firmy zbrojeniowej Kuznya na Rybalskomu. Jej produkcja w dalszym ciągu jest dostarczana na front Siłom Zbrojnym Ukrainy, ale po potrojonej cenie. To, że Petro Poroszenko w 2019 r. zwiększył swój dochód 82 razy, i jego majątek wynosi ok. 1 mld dolarów świadczy o jego kompetencjach jako inwestora i biznesmena.

Najtrafniejszą i najbardziej opłacalną inwestycją jest prezydentura, przez jego kłamstwo i chciwość nie będzie kontynuowana w drugiej kadencji, podczas której Poroszenko stworzył podział na my i oni, gdzie my to „Ukraińcy, patrioci, Europejczycy” kontra oni, czyli „Rosjanie, piąta kolumna, wcześniejszy rząd, Azjaci”. Wszystkie wystąpienia polityczne Poroszenki mają na celu ujednolicenie zróżnicowanego ideowo i etnicznie narodu ukraińskiego. Przykładem możę być nadanie językowi rosyjskiemu statusu urzędowego, co jest naturalne, ale zarazem niebezpieczne dla istnienia Ukrainy jako samodzielnego bytu politycznego.

Młodzi starzy reformatorzy

Potencjalny Prezydent Ukrainy – Wołodymyr Zełenski, zmodyfikował to w następujący sposób: my – „wszyscy obrażeni wszystkimi rządami” kontra oni – „oligarchowie”. Zełenskiemu zarzuca się jednak brak wiedzy o polityce zewnętrznej i wewnętrznej, co może negatywnie wpłynąć na końcowy wynik młodego kandydata.

  • By godnie pełnić swoją nową rolę, Zełenski ujawnił swoje potencjalne otoczenie polityczne na najbliższe lata: byłego ministra rozwoju i handlu w czasach rządów Poroszenki – Aivarasa Abromavičiusa, ministra finansów Ołeksandra Danyluka – negocjatora z Międzynarodowym Funduszem Walutowym i działacza antykorupcyjnego, czy obecnego posła do Rady Najwyższej – Serhija Łeszczenkę. Wisienką na torcie będzie możliwa koalicja z Julią Tymoszenko, która zajęła trzecie miejsce w 1. turze wyborów prezydenckich.
  • Zakłada się, że Tymoszenko, ze swoim ogromnym doświadczeniem politycznym, dostanie urząd premiera.

Problemem jest to, że trudno przewidzieć, jak Tymoszenko zachowa się na stanowisku premiera. Wynika to z faktu, że nie ma ona jednoznacznej retoryki, lecz lawiruje w zależności od obecnej sytuacji. Podobnie nieprzewidywalny jest, w prawdzie, Zełenski, którego wspiera dla niektórych odrażającą postać – ukraiński przedsiębiorca Igor Kolomojski.

Publikacja nie jest redakcyjna. Odzwiercie dla towyłącznie punkt widzenia i argumentację autora. Publikacja zostałaza prezentowana w prezentacji. Zacznij od poprzedniego wydania. Oryginał jest dostępny pod adresem: wiadomosci.gazeta.pl

GEOMETR.IT

Brexit-Zombies

in Brexit 2019 · DE · Great Britain 2019 · Nation 2019 · Politics 2019 · Skepticism 2019 59 views / 0 comments

Europe

GEOMETR.IT  cicero.de

* Der Irrsinn ist bei einzelnen etwas Seltenes – aber bei Gruppen, Parteien, Völkern, Zeiten die Regel. Friedrich Nietzsche

Während Theresa May in Berlin und Paris um einen weiteren Aufschub für das Brexit-Datum wirbt, fürchten die Brexiteers in der Heimat, dass ihr Albtraum wahr wird und sie an den Europawahlen teilnehmen müssen. Im bizarren Gezerre um den Brexit öffnet sich eine neue Front

Tessa Szyszkowitz ist Londoner Korrespondentin des österreichischen Wochenmagazins Profil. Im September 2018 erschien „Echte Engländer – Britannien und der Brexit.”.

Daniel Hannan ist seit 17 Jahren britischer Abgeordneter im Europäischen Parlament. Der englische Konservative war eine der lautesten Stimmen für den Brexit. „Mit dem Brexit-Referendum am 23. Juni 2016 erreichte er sein Ziel, den eigenen Job abzuschaffen“, heißt es zufrieden auf Hannans Webseite. Doch stimmt das? „Daniel wird bei den Europäischen Wahlen im Mai wieder antreten“, heißt es am Dienstag in seinem Büro in Brüssel. 

Das Brexit-Chaos treibt absurde Blüten. Die britische Premierministerin Theresa May kam am Dienstag nach Berlin, um Angela Merkel zu bitten, ihr noch eine Verlängerung des Austrittsdatums zuzugestehen. May will den Artikel 50, die Ausstiegsklausel des EU-Vertrages, nur bis zum 30. Juni verlängern. Doch sowohl Merkel als auch der ebenfalls am Dienstag umworbene Emmanuel Macron in Paris halten wenig von kleinen Verschiebungen ohne Grund. 

In der Brexit-Sackgasse 

Die Briten stecken in der Brexit-Sackgasse und brauchen mehr Zeit als ein paar Wochen, um einen klaren Plan zu fassen. Die Idee von EU-Ratspräsident Donald Tusk – eine flexible Verlängerung um ein Jahr, eine sogenannte „Flextention“ – gewinnt deshalb immer mehr Freunde in der EU.

  • Großbritannien könnte dann innerhalb der Frist jederzeit austreten, wenn sich in Regierung und Parlament eine Mehrheit für einen konkreten Ausstiegsplan finden sollte. 
  • Das Absurde: Wenn sie nicht doch noch am kommenden Freitag ohne Deal aus der EU austreten, werden die Briten an den EU-Parlamentswahlen Ende Mai 2019 teilnehmen müssen. Obwohl dies für die meisten in der britischen Politelite bisher undenkbar war, sind die Vorbereitungen bereits angelaufen. Am Montag wurden die Tories per Brief aufgefordert, ihre Kandidatur für das europäische Parlament bekanntzugeben, damit bis zur Deadline am 24. April eine Liste erstellt werden kann.  

Außenseiter im EU-Parlament

Für Theresa May eröffnet sich damit eine neue Front. Denn wofür oder wogegen sollen die konservativen Kandidaten, die bisher auf Brexit eingestellt waren, bei den EU-Wahlen kämpfen? „Wenn wir gezwungen werden, noch länger zu bleiben, dann sollten wir unseren Einfluss dazu nutzen, möglichst schwierig zu sein“, tweetete Tory-Rechtsaußen Jacob Rees-Mogg kampflustig. 

Den Konservativen, die von David Cameron 2009 aus ihrer politischen Heimat in der EU, der Europäischen Volkspartei, herausgebrochen wurden, um EU-Skeptiker wie Rees-Mogg zu befrieden, fehlt es allerdings bereits jetzt an Einfluss.

Sie sitzen schon marginalisiert mit der polnischen Partei PiS in der EU-skeptischen Fraktion ECR, den „Europäischen Konservativen und Reformern“. Bei den Mai-Wahlen droht den Tories ein politisches Debakel.

Zurückgekehrt, um zu gehen

Einer, dessen Wiedereinzug ins Europäische Parlament größtes Erstaunen auslösen dürfte, ist Nigel Farage. Der ehemalige Chef der EU-feindlichen United Kingdom Independence Party UKIP hält seit Juni 2016 triumphale Abschiedsreden im Plenum der ihm so verhassten Institution.

  • Da UKIP ins rechtsnationalistische Eck abgedriftet ist, hat Farage sich im Dezember abgespalten und die Brexit-Partei gegründet. Auf deren Liste will er nun ins EU-Parlament zurückkehren.
  • Die europäischen Wahlen werden im Vereinigten Königreich auf Parteilisten mit Verhältniswahlrecht bestritten. In der polarisierten Stimmung in Britannien stehen die Chancen der Galionsfigur der harten Brexiteers gut. 

Seine Kollegen könnten sich bei der konstituierenden Sitzung Anfang Juli wohl schwer entscheiden, ob Hohngelächter oder Trauertränen angesagt wären, wenn Nigel Farage wieder mit selbstbewusstem Grinsen seinen Platz einnehmen sollte. Wofür der Brexit-Mann sein Mandat verwenden will?

„Die Brexitpartei kämpft für Vertrauen und Demokratie und dafür, das Ergebnis des EU-Referendums zu ehren“, sagt ein Sprecher. Farage selbst habe kein Interesse daran, mit ausländischen Medien zu sprechen, heißt es in seinem Büro. Unklar bleibt, wie man das Brexit-Votum noch würdigen kann, wenn weder britische Regierung noch Parlament sich auf den versprochenen Austritt einigen können. 

Auftrieb für Pro-Europäer

Was die wütenden und enttäuschten Brexit-Fans für Verrat an ihrer Sache halten, sehen die britischen Proeuropäer dagegen als Chance. Das Brexitdrama bringt nicht nur Farage auf die Palme, es hat auch die bisher größten prouropäischen Demonstrationen in der britischen Geschichte hervorgebracht.

Eine Million Menschen gingen am 23. März für einen Verbleib in der EU auf die Straße. Sechs Millionen haben eine Petition unterschrieben, wonach der Brexit abgesagt werden soll. In Umfragen gibt es eine Mehrheit für den Verbleib in der EU. 

Manche britische EU-Abgeordnete freuen sich ostentativ über die unverhoffte Teilnahme an den EP-Wahlen. Labour-Abgeordneter Richard Corbett gibt bereits stolz seine Kandidatur bekannt. Der 64-jährige führt die Labour-Fraktion im Europäischen Parlament. „Ein Brexit ohne Abkommen wäre die wahre Katastrophe für uns, die Teilnahme an den EP-Wahlen ist im Vergleich dazu vielleicht unbequem, doch das sollten selbst Brexiteers in Kauf nehmen, wenn wir dafür Zeit bekommen, einen Deal auszuhandeln, der für die Mehrheit akzeptabel ist.“ 

„Theresa May, dein Brexit-Deal ist eben Mist!“

Der anstehende Wahlkampf für das Europäische Parlament droht, ein Zombieball der Brexiteere und Proeuropäer zu werden, die zur Wiederkehr gezwungen werden. Die britische Teilnahme ist bizarr, weil die Zukunft Großbritanniens in der EU völlig unklar ist. Gerade diese fortgeführte Debatte, die mit aller Härte und exzentrischen Politikergesten geführt werden wird, könnte allerdings auch dazu beitragen, die Lage der Nation zu klären. 

Sollte Theresa May am Mittwoch in Brüssel angeboten bekommen, noch bis zu einem Jahr länger mit dem Brexit zu warten, dann fürchtet man in London Unruhen. Die Wut der Brexiteers könnte sich wie schon am abgesagten Brexit-Tag, dem 29. März, in Schlägereien mit der Polizei entladen. Richard Corbett sieht auch das gelassen. Er stellt sich schon ganz in Wahlkampfstimmung vor das Parlament in Westminster zu den proeuropäischen Demonstranten und singt aus vollem Hals im Chor mit: „Theresa May, dein Brexit-Deal ist eben Mist!“

   Die Veröffentlichung ist kein Leitartikel. Es spiegelt ausschließlich den Standpunkt und die Argumentation des Autors wider. Die Publikation wird in der Präsentation vorgestellt. Beginnen Sie in der vorherigen Ausgabe. Das Original ist verfügbar unter: cicero.de

GEOMETR.IT

UKRAINE. ELECTIONS. Нехай ми шовіністи. Проте ми расєйщини в нашій мові не заводили, а ви що робите, га? Є слово “універсал”, а ви “маніфеста” заводите, є слово УНР, а ви УСЕРЕР пишете? П. Куліш. Мина Мазайло

in Elections 2019 · EX-USSR · Nation 2019 · Politics 2019 · UA · Ukraine 2019 42 views / 0 comments

Europe

GEOMETR.IT  2000.ua

* Цей пихатий перл зарозумілості, приписуваний французькому «королю-сонцю» Людовику XIV, нагадало сенсаційне каяття нашого гаранта в телепрограмі ICTV «Свобода слова»: «Ніякіх бізнес-партнерів, ніякіх Близько людей Петром Порошенком более Призначено НЕ буде, поки ВІН є президентом, у тому чіслі во время іншого терміну ». Круто! Однак відразу виникає мінімум чотири сумніви.

Куди йде король?

По-перше, чому настільки хороша думка з’явилася її носію не під час минулого правлячого п’ятиріччя і навіть не перед першим туром голосування, а лише після нього – перед реальною загрозою «прольоту» на жаданий другий термін президентства? Як, втім, і маса інших кроків, не менше привабливих для співгромадян, що стомилися по елементарної справедливості і порядності можновладців.

Це і «запуск» довгоочікуваного Антикорупційного суду, і дієва боротьба з бідністю, і наближення влади до громадян, і створення соціальних ліфтів для просування в керівництво державою талановитої молоді, лідерів об’єднаних територіальних громад, і відмова від тиску в культурно-мовній, духовно-релігійної політиці, включаючи припинення захоплення храмів.

Справа дійшла навіть до визнання в тому, що – гріх який! – сам вийшов з російськомовного середовища …

Однак чомусь тягне повторити вслід за Станіславським: «Не вірю!» Як кажуть на моїй милій Полтавщині, «Сірка очі видають» або ще віразніше – «Кривдою світ пройдеш – назад не повернеш».

По-друге, наш поки що глава держави дає явно нездійсненне обіцянку, оскільки вся сутність його керівництва країною формувалася саме на непорушності принципу непотизму – близькості до тіла Головного Начальника, сиріч себе. Вже не кажучи про особисті бізнес-інтереси, які явно переважали над загальнодержавними (доходи Порошенко за 2018 рік збільшилися в десятки разів у порівнянні з попереднім). А це не узгоджується з динамікою надходжень в гаманці «пересічних українців».

Красномовне тому підтвердження – черговий рекорд: вже в поточному році Україна посіла перше місце в європейському рейтингу за смертністю від неправильного харчування. Точніше, неповноцінного через розширюється вилки між доходами і витратами переважної більшості співвітчизників. Починаючи з самого насущного – їжі.

Чи варто дивуватися принизливого рейтингу Порошенко, за якого в першому турі проголосував всього-то один з шести «з хвостиком» прийшли на вибори? І справді, кому з електорату сподобається беднеть, поки головний «слуга народу» багатіє ?! Особливо літнім, мінімальна пенсія яких в перерахунку на тверду валюту з $ 118 в кінці 2013 року скоротилася до $ 60 на початку 2019 го, чи то пак вдвічі. Але коли про делікатній «нестиковка» заявив кандидат в президенти Юрій Бойко, Національна громадська телерадіокомпанія заборонила показ в ефірі його рекламного ролика. Самі розумієте: не можна ж розкривати важливу державну таємницю.

Ну, з нашим-то гарантом все ясно – він твердо освоївся в трійці найбагатших співвітчизників разом з доларовими мільярдерами Ринатом Ахметовим та Ігорем Коломойським. А коли припече – має відмінний «запасний аеродром» на обожнюваному Заході, куди, згідно розслідування журналістів ТСН, вже нібито переводить свої активи, згортаючи «пасиви». І справді, чи не втиснеш же в «тривожний чемоданчик» заводські та кондитерські потужності …

Але ось куди податися нам, простому люду, який опинився в драматичній ситуації васнецовского «Витязя на роздоріжжі»? Куди не Двіна – усюди клин: з одного боку – політик з задатками шоумена, з іншого – шоумен, що мітить в рятівники нації. Саме час звихнутися від навалився вибору …

Між двома стільцями

І все ж, як на мене, друге переважно: є хоч примарна надія на відродження в новому, гідній якості. Не вік же нам, нащадкам славного козацтва, шокувати світ своїми ганебними антирекорд? І ось тут підходимо до третьої «заковика» щодо гарантовского одкровення: в одній фразі Порошенко двічі відгукнувся про себе в величально третій особі. Акі істинний самодержець! При такій «демократичності» гріш ціна всім наступним запевненням про «усвідомленні і недопущення зроблених помилок»!

Та й помилки чи це? Навіть якщо «оновлений» президент дійсно побажає (що вкрай малоймовірно) зруйнувати всю особисто віддану йому службову піраміду чиновників і приручених народних обранців, він тут же стане її мішенню. Адже персональна відданість тим і різниться з незалежним професіоналізмом, що не прощає своїм патронам зміни милості на гнів. А там, дивись, недалеко і до помсти справжніми патронами – стріляють … Пам’ятаєте, як на вильоті Римської імперії підзвітна лише монарху преторіанської гвардії при найменшому невдоволенні господарем «обдаровувала» того отрутою, кинджалом або зашморгом? Подібних прикладів у світовій історії – несть числа.

Здається, не стануть винятком і підгодовані родимі «преторіанци», втративши доступ до «корита». Про що, звичайно ж, добре обізнаний їх нинішній благодійник, здорово обпікшись на «втрату довіри» тільки до одного і

з наближених – Олександру Онищенко. Чи то ще буде при колективному бунт співучасників і знавців всіх підкилимних секретів президентської «сім’ї» ?!

За нас вже все вирішено?

Нарешті четверта і найзагадковіша колізія пов’язана з завершальною частиною розглянутого спічу: «… поки ВІН є президентом, у тому чіслі во время іншого терміну». Зверніть увагу, наскільки впевнено висловився сановний претендент за частиною «другого терміну» власних повноважень. Ніби про вже доконаний факт до майбутнього всенародного волевиявлення! Одне з двох: або це свідчення повної втрати зв’язку заявника з реальністю, або знання того, про що не обізнаний «улюблений народ», за якого вже все вирішено тими, кому належить.

На жаль, є підстави схилятися до другого варіанту, враховуючи дружні (наскільки щирі?) Запевнення «своїх» організаторів і «чужих» спостерігачів (включаючи зарубіжних) про «відсутність системних порушень в ході голосування». При наявності численних ознак якраз зворотного (див. Авторські колонки за 19 і 26 березня – «Голгофа влади», «Як оживити« мертві душі »?»). Від свідомого зволікання перепису населення на післявиборчий період (2020 рік) до хитромудрого зриву державного замовлення на архівні бокси з доставки бюлетенів та іншої виборчої документації з дільничних виборчих комісій в окружні після підрахунку голосів. А це відкриває найширші можливості маніпуляції «голосами» віртуальних виборців.

Схоже, тепер «ресурс» буде запущений на повну котушку. Про що в запалі «обновленського» самобичування і проговорився Порошенко.

Невже і цього разу смиренно проковтнемо чергову пігулку «демократії по-нашому» ?!

Юрій Скиба

Публікація не є редакційною статтею. Вона відображає тільки думку і аргументацію автора. Публікація представлена у викладі: 2000.ua

GEOMETR.IT

Go to Top