Daily archive

Апрель 12, 2019

Wybory na Ukrainie. Pierwsze 10 kroków Zełeńskiego

in Elections 2019 · EX-USSR · Nation 2019 · Person 2019 · Politics 2019 · UA · Ukraine 2019 82 views / 14 comments

Europe  Ukraine       Ex-USSR         

GEOMETR.IT  studium.uw.edu.pl

* “Człowiek przecież może być niesiony prądem własnych przekonań w kierunku przeciwnym od własnych upodobań.” – Tadeusz Dołęga-Mostowicz 

Showman Wołodymyr Zełeński w przypadku wyboru na stanowisko prezydenta Ukrainy planuje zaprosić Wielką Brytanię i Stany Zjednoczone do udziału w rozmowach tzw. czwórki normandzkiej, powołanej do pokojowego zakończenia konfliktu  w Donbasie.

Poinformował o tym 10 kwietnia portal LIGA.net powołując się na oficjalne informacje, które pochodzą ze sztabu wyborczego kandydata-komika.

Najbliżsi doradcy Zełeńskiego upublicznili listę pierwszych 10 decyzji  aktora po jego ewentualnej wygranej w wyborach prezydenckich.

1. Zaproszenie Wielkiej Brytanii I USA do tzw. czwórki normandzkiej (obecnie jest w niej  Ukraina, Rosja, Niemicy i Francja – red.). Ekipa Zełeńskiego już przygotowuje wizyty u niemieckiej kanclerz Angeli Merkel, francuskiego prezydenta Emmanuela Macrona i prezydenta USA Donalda Trumpa.

Dziennikarzy dodają, że Zełeński jest gotowy na bezpośrednie rozmowy z Rosją z udziałem partnerów międzynarodowych, ale nie będzie prowadził negocjacji z bojówkarzami z tzw. donieckiej i ługańskiej republik ludowych (okupowanych przez Rosję – red.). Zamierza także wycofać z procesu negocjacyjnego Wiktora Medwedczuka (prorosyjskiego polityka i kuma Władimira Putina – red.`).

2. Eliminacja rywalizacji między Ministerstwem Obrony a Sztabem Generalnym.

3. Mianowanie uczciwych sędziów Najwyższego Sądu Antykorupcyjnego.

4. Zachęcenie Rady Najwyższej do przyjęcia ustawy o mediacji. Zełeński uważa, że ludzie powinni mieć wybór: iść do sądu lub skorzystać z alternatywnego sposobu rozstrzygnięcia sporu.

5. Wniesienie do parlamentu bloku projektów ustaw gospodarczych dotyczących    m.in. 5%-ej amnestii podatkowej od 2020 roku, podatku od wyprowadzonego kapitału, stworzenia Służby Wywiadu Finansowego oraz przystąpienia do międzynarodowej wymiany informacji podatkowych.

6. Zaproponowanie kandydatur na szefów Ministerstwa Obrony, Ministerstwa Spraw Zagranicznych, Służby Bezpieczeństwa Ukrainy i Prokuratora Generalnego. Nazwiska zostaną podane przed 19 kwietnia.

7. Zwrócenie się do parlamentu o uchwalenie pakietu ustaw dotyczących organizowania referendów krajowych i lokalnych, a także ustawodawstwa na temat odwoływania posłów Rady Najwyższej oraz impeachmentu prezydenta.

8. Przeprowadzenie audytu państwa, przez organ doradczy stworzony z ekspertów, w szczególności międzynarodowych, którzy przeprowadzą audyt w ciągu 3-4 miesięcy.

9. Wprowadzenie „tajnego planu” dla Rady Najwyższej na wypadek gdyby  współpraca deputowanych z nowym prezydentem „nie ułożyła się”,

10. Zreformowanie Administracji Prezydenta tak, aby służyła ona  jedynie jako kancelaria i generowała pomysły.

Przypomnijmy, że druga tura wyborów prezydenckich na Ukrainie odbędzie się 21 kwietnia. W pierwszej turze, 31 marca, zwyciężył aktor Wołodymyr Zełeński, uzyskując 30%-we poparcie. W drugiej turze zmierzy się on  z urzędującym prezydentem Petrem Poroszenką, który w pierwszej turze dostał  16% głosów.

Publikacja nie jest redakcyjna. Odzwiercie dla towyłącznie punkt widzenia i argumentację autora. Publikacja zostałaza prezentowana w prezentacji. Zacznij od poprzedniego wydania. Oryginał jest dostępny pod adresem: studium.uw.edu.pl

GEOMETR.IT

Paris. Berlin. Moskau?

in Brexit 2019 · DE · Europe 2019 · Germany 2019 · Politics 2019 · Skepticism 2019 69 views / 10 comments

Europe

GEOMETR.IT  ostpol.de

*Ich glaube, daß Zukunft nur dann möglich sein wird, wenn wir lernen, auf Dinge, die machbar wären, zu verzichten, weil wir sie nicht brauchen.“  Günter Grass

Der Traum vom vereinten Europa: Deutschland zwischen Paris und Moskau

Vor 30 Jahren fiel die Berliner Mauer und damit auch die alte Weltordnung. Kaum zwei Jahre überlebte die Sowjetunion dieses Ereignis noch. Trotz Gorbatschows Vision vom gemeinsamen „Haus Europa“ scheint es heute, als würden Russland und die EU auf verschiedenen Seiten stehen.

In unserer 3-teiligen Serie berichten polnische, ukrainische und deutsche AutorInnen davon, wie sich in ihren Ländern die Haltung gegenüber der EU und Russland seit 1989 verändert hat. Teil 3: Die deutsche Perspektive.

Paris! Meine Mutter träumte von Paris. Schon in ihrer Kindheit in der Sowjetunion war Paris für sie und ihre Freunde das Synonym für ein fernes, unerreichbares Paradies gewesen, für Eleganz, Lebensfreude, schöne Namen wie Natalie…Ende der 1960er Jahre heiratete meine Mutter in Moskau einen Studenten aus der DDR und kurz darauf zogen sie nach Magdeburg, wo ihre Töchter zur Welt kamen. 

Nach dem Fall der Mauer konnte ich endlich Paris sehen, auch Straßburg, London, Lissabon, Rom, Luxemburg und Amsterdam. Helmstedt, meine erste Stadt im Westen, in der wir unser „Begrüßungsgeld“ abholten, fand ich furchtbar langweilig. Das europäische Ausland dagegen war und blieb verlockend und faszinierend. Ich empfinde es noch immer als großes Glück, dass ich mich frei in Europa bewegen darf.

Die Europäische Union ist für mich nicht nur ein Versprechen auf Reisefreiheit, sondern auch auf Frieden. Meine Mutter heiratete meinen Vater, obwohl sie Angst vor den Deutschen hatte, die vielleicht ihre Eltern kurz vor Kriegsende umgebracht haben. Als die thüringische Kleinstadt Saalfeld brannte, lag mein Vater unter feuchten Tüchern in seinem Kinderwagen. Und ich erinnere mich noch an das grelle Licht der Bombe in meinen Alpträumen, die aus dem Kalten Krieg auf unser Plattenbaugebiet zielte. Heute reden meine Kinder hin und wieder darüber, dass sie eines Tages in Tel Aviv, Venedig oder London leben könnten.

Vor einiger Zeit ist hierzulande das Wort „Dexit“ aufgetaucht. Mehr noch als „Brexit“ oder „Frexit“ klingt es für mich nach einer giftigen Chemikalie. Warum sind so viele Europäer der Europäischen Union überdrüssig?

  • Oft heißt es, die EU sei ein bürokratisches, undurchsichtiges Konstrukt zur Machtsicherung einiger mächtiger Staaten, vor allem Deutschlands.
  • Deutschland würde schwächere europäische Länder bevormunden, so ein vielleicht berechtigter Vorwurf.
  • Also muss die Europäische Union transparenter gestaltet und stärker im Leben der Menschen verankert werden. Sie darf kein reines Elitethema sein. Wie viele prominent besetzte Konferenzen, wie viele Bücher widmeten sich schon der Forderung des ehemaligen EU-Kommissionspräsidenten Jacques Delors, „Europa eine Seele zu geben“! Europa hat unzählige Seelen, Geschichten, Gesichter, und die würde ich gern im Zentrum der Politik und der Bildung sehen. Wir Europäer haben nicht zu viel, wir haben viel zu wenig über Europa nachgedacht und gestritten. Wenn wir es jetzt nicht tun, werden wir schon bald auf neue Mauern stoßen.

Paris ist für viele Menschen außerhalb Europas das Paradies. Genau wie Berlin, Amsterdam, Stockholm. Das dramatische Bild der „Flüchtlingswelle“ und die egoistische Abschottungspolitik vieler europäischer Länder machen mich fassungslos. Ist es naiv zu glauben, dass die Europäische Union in der Lage wäre, Zuwanderern ein Leben in Würde zu ermöglichen? Dass sie es aber noch nicht gelernt hat, vernünftig und offen über Zuwanderung zu streiten? Dass sie noch weit entfernt von einer Realisierung des europäischen Traums ist? Für den es, so glaube ich, bis dato keine gute Alternative gibt.

Deutschland und Russland

von Dirk Anger

Nein, man musste Ende der 80er-Jahre gar nicht zu den ganz wenigen im Westen des von Mauer und Stacheldraht geteilten Deutschlands gehören, die Russisch sprachen, um die Schlüsselworte zu verstehen: Glasnost und Perestroika gehörten vor drei Jahrzehnten so selbstverständlich zum kollektiven Sprachschatz der Deutschen wie Wodka oder „Good Morning“ aus dem Anfängerkurs Englisch. Offenheit und Umgestaltung auf Russisch waren plötzlich in aller Munde.

  • Die vom damaligen Generalsekretär der sowjetischen Kommunistischen Partei, Michail Gorbatschow, eingeleiteten Reformbemühungen erfassten nicht nur das wirtschaftlich am Boden liegende Riesenreich.
  • Das politische Tauwetter öffnete außerdem unerwartet ein Fenster, das mit dem „Wind of Change“ der friedlichen Revolution im Osten Deutschlands den nötigen Rückenwind gab. Und die Rockballade quasi nebenbei zur Hymne der Wende in Deutschland und anderen östlichen Staaten werden ließ.
  • Gorbatschow wirkte nicht wie frühere Apparatschiks, sondern trug die Züge eines volksverbundenen Reformers. In Deutschland wurde ihm so viel Dankbarkeit und Anerkennung zuteil wie wohl keinem russischen Politiker zuvor. Eine gewisse Euphorie griff um sich – nicht nur bei den Münsteraner Schülern des Abiturjahrgangs 1989. 

Nach dem Fall des Eisernen Vorhangs entstand zunächst der Eindruck, dass der russische Riese wirklich eine Brücke nach Europa bauen wollte. Vielleicht war es auch nur Erleichterung, dass das Ende der Nachkriegs-Weltordnung nahe war und eine neue Weltordnungmehr Freiheit bringen würde.

  • 30 Jahre später hängen noch immer nicht wenige Deutsche dieser Sehnsucht oder Hoffnung an.
  • Teils aus verblendeter Ideologie in der extremen Linken, hauptsächlich aktuell aber wohl eher ob der Tatsache, dass Putin für viele Deutsche – ungeachtet seiner autoritären Staatsführung – wenigstens nach außen Stabilität vermittelt.
  • Anders als ein aufgebrachter, kaum einzuschätzender US-Präsident namens Donald Trump, der sich als das genaue Gegenteil präsentiert.

Und weil die Deutschen offensichtlich und nicht nur bei Fragen der Politik eine tiefe Sehnsucht nach Stabilität verspüren und eine gewisse Faszination für Machtmenschen empfinden, schauen sie über vieles hinweg, was der Kreml Kritikwürdiges tut.

Das fällt besonders schnell auf, wenn man sich als Deutscher mit polnischen Freunden unterhält. Deren tief verwurzelte Angst vor den Russen endet nämlich zumeist in der Frage, warum man Putin in Deutschland so hoch schätze und ein ehemaliger Kanzler gar Aufsichtsrat bei einem russischen Staatskonzern sein dürfe.

In der Tat zeugen etwa die völkerrechtswidrige Annexion der Krim, die Kreml-Protektion des syrischen Diktators, und die bewusste Destabilisierung Europas von einer Politik, die die Machtstellung Russlands ausbauen und nicht nach gemeinsamen Zielen mit dem Rest des Kontinents suchen will.

Doch all das hat auf die öffentliche Meinung in Deutschland kaum einen Einfluss und hat auch nicht dazu geführt, Russland und sein Verhalten kritischer zu betrachten. Was nicht zuletzt den gegenseitigen Wirtschaftsbeziehungen geschuldet ist, die mit dem Bau der Gas-Pipeline North Stream 2 an strategischer Bedeutung gewonnen haben.

Und natürlich bleiben auch die Medienstrategie Moskaus und das Gazprom-Sponsoring auf Bundesliga-Fußballtrikots nicht ohne Wirkung. Zugleich weiß der deutsche Fußball-Fan aber ganz genau: Am peinlichen Ausscheiden bei der Fußball-WM 2018 in Russland tragen das Ausrichter-Land und Wladimir Putin nun mal keine Schuld.

   Die Veröffentlichung ist kein Leitartikel. Es spiegelt ausschließlich den Standpunkt und die Argumentation des Autors wider. Die Publikation wird in der Präsentation vorgestellt. Beginnen Sie in der vorherigen Ausgabe. Das Original ist verfügbar unter: ostpol.de

GEOMETR.IT

1. The “Three Seas Initiative” + China

in Economics 2019 · EN · Europe 2019 · Nation 2019 · Politics 2019 · Skepticism 2019 68 views / 11 comments

Europe

GEOMETR.IT  jamestown.org

* “Fools are the only folk on the earth who can absolutely count on getting what they deserve.» Stephen King 

The China—Central and Eastern European Countries Cooperation Initiative (China—CEEC), organized in 2012, is an ambitious program intended to facilitate economic, technological, and cultural exchanges between the PRC and partner nations in Europe. The program is also frequently referred to as the “16+1” Initiative, in reference to the sixteen European countries who have joined the program. 

  •  Poland was one of the initiators, and a prospective leader, in the 16+1 Initiative: as a regional power and participant in multiple regional initiatives, as well as an important hub in the transportation corridors between China and Europe, Poland seemed to be well positioned to become a major partner for China.
  • Additionally, Poland is a country with a rapidly-growing market economy, which has displayed openness to Chinese economic activities—to include a significant presence for the Chinese telecommunications company Huawei (China Brief, February 1; Sinopsis, February ).

These factors have all made Poland a key partner for China in the 16+1 Initiative. However, the progress of bilateral cooperation within the China-CEEC framework has been slow and ineffective.

  • Boosting economic cooperation is one of the key goals of the 16+1 Initiative, but the program’s declarations have not yet translated into tangible benefits for Poland and other CEEC countries. The 16+1 Budapest summit in November 2017, and a subsequent summit in Sofia in July 2018, have not offered significant practical solutions and viable opportunities for member countries.
  • In addition, the ripples of tension between Beijing and Washington have also been felt in the Central and East European (CEE) region, as the White House has pressed states to choose sides in the conflict.
  • The Polish government has decided to align its foreign policy with the United States at the expense of ties with China—which may create serious impediments for the development of the 16+1 Initiative.

Poland Distances Itself from the “16+1”

Polish officials first began to signal disappointment with the 16+1 program in autumn 2017. Following the 16+1 Budapest summit in November 2017, then-Prime Minister Beata Szydło highlighted positive opportunities within the program, but she also admitted that China is “a demanding partner” (Polskie Radio, November 27 2017).

In January 2018, Prime Minister Mateusz Morawiecki expressed his dissatisfaction with Poland’s trade deficit with China, and praised U.S. President Trump for his contrasting “free and fair trade approach” (Forsal.pl, January 28 2018).

In July 2018, Morawiecki chose to attend a gathering in Czestochowa organized by the influential Roman Catholic Radio Maryja, leaving Vice Premier Jaroslaw Gowin to represent Poland at the 16+1 summit in Sofia, Bulgaria (TVP Info, July 8 2018; Office of the Polish Premier, July 7 2018).

Recent comments have moved beyond the economic sphere. At the “Future of Trans-Atlantic Relations” (FOTAR) conference held in November in the German city of Hamburg, PM Morawiecki said that China poses a challenge to NATO, as well as the wider democratic world (Dziennik.pl, November 17 2018). Just prior to Christmas, the Polish Foreign Ministry issued a communiqué on cybersecurity threats from China (Twitter, December 21 2018).

Such concerns were further reinforced in January, when two men were arrested in Poland on charges of alleged espionage linked to Huawei (Sinopsis, February 2). Leading Polish officials  announced a review of the use of Huawei equipment in the public sector (CRN.pl, January 15)—although officially, the recent ABW (Polish Internal Security Agency) operations targeted individuals and are not aimed at Huawei as a company (TVP Info, January 11; Radio Wnet, January 16).

Disappointments in the Economic Relationship with China

The lack of expected economic benefits has been a primary reason for Poland’s disengagement from China.  Exports to China from “16+1” members have seen ups and downs: mediocre results in 2014 (.35% increase) turned into a slump in 2015 (down 16.15%), followed by promising up-ticks in 2016 (up 7.57%) and 2017 (up 22.39%).

However, there is a bleaker picture behind these numbers. The value of exports to China increased from 10.5 billion U.S. dollars (USD) in 2013 to merely 11.7 billion USD in 2017.

By contrast, imports from China grew much faster: from 57.8 billion USD in 2013 to 73.2 billion USD in 2017. The “Visegrad Four” countries (Czech Republic, Hungary, Poland, and Slovakia), or V4, have more than a 75% share of total exports to China among 16+1 members, and around 80% of imports. The average trade deficit growth pace rate for the V4 was higher than for other countries in 16+1, with Poland recording the highest growth rate. Hungary was the only V4 country recording a moderate trade deficit decrease. 

  • Polish exports to China, which gained a little momentum in 2017 with 20% growth, lagged in the first ten months of 2018, growing only 11%. Poland’s trade deficit with China grew steadily between 2013 and 2017 (seeing a minor slip only in 2015), with imports exceeding exports roughly by a factor of ten. The cumulative trade deficit was above 106 billion USD for the years 2013-2017 (Asia Research Centre, July 2018).
  • Dissatisfaction with the growing trade deficit has been expressed on many occasions by senior Polish officials—to include PM Morawecki, the Ministry of Foreign Affairs, and Poland’s ambassador to China (Polska Agencja Prasowa, November 23 2017; Polish Ministry of Foreign Affairs, April 6 2018).

Additionally, overall Chinese foreign direct investments (FDI) in Poland through the end of 2017 were mediocre at best, with a range between as much as $1 billion USD or as low as $130 million USD, depending on the methodology (Sinopsis, August 25 2018). FDI that occurred in 2018, with a declared value of over $50 million USD, doesn’t make a significant difference (Bankie.pl, January 21). Chinese financing for infrastructure projects is also not an attractive option for the Polish government, which has better options—with EU funding as a primary choice (OSW, September 15 2017).

“16+1” and China’s Bilateral Relations in Central and Eastern Europe

The economic disappointments of 16+1 are explained in part by the model imposed by Beijing, wherein the initiative is not truly a regional development mechanism—rather, it is a “regional institutional gathering that masks the bilateral nature of the relations that are being established primarily between countries.”  As a result, Beijing and other member countries have been unable to find a common thread for the 16 European countries to create an integrated community with common objectives.

  • There are some signs that China will try to better address the needs of specific 16+1 members. Agricultural cooperation, e-commerce, and transportation have been singled out as prioritized sectors for future development.
  • However, to develop more effective cooperation, two major elements will be required: detailed analysis of the sectors where trade can be mutually beneficial, and China relaxing access to its markets. Questions remain as to whether Beijing will be willing and able to follow through on this latter course of action.

The “16+1” Initiative and the Role of the European Union

Disappointments with trade have been amplified by political issues connected to the European Union (EU). The influence exercised by Russia and China has prompted different reactions among CEE states: it is a concern for some countries (such as Poland and the Czech Republic), while it has been embraced by others (such as Hungary and Serbia).

  • Warsaw’s concerns have until recently been muted, as lackluster progress on economic issues was partially offset by the political benefits that Poland has obtained from 16+1.
  • The EU is anxious about the positions on China taken by the eleven states that share both EU and 16+1 membership, and about their high level of cooperation with Beijing (European Parliament, July 2018). As one of the key countries in 16+1, Poland could leverage its parallel position within the EU, and use the Chinese card to press Brussel and Berlin for concessions.

The loudest EU critic of growing Chinese influence in the CEE region has been Germany—which uses many countries in the region as parts of its own production chains, and treats them as part of an informal sphere of political influence (China-CEEC Think Tanks Network, August 7 2017). Facing the growing anxiety in Berlin over the 16+1 structure, Beijing decided to appease Germany, and has invited Berlin to participate in the initiative’s meetings. Despite this, 16+1 continues to be seen by some in Europe as a Chinese wedge into the EU.

The publication is not an editorial. It reflects solely the point of view and argumentation of the author. The publication is presented in the presentation. Start in the previous issue. The original is available at:  jamestown.org

GEOMETR.IT

В Україні може з’явитися свій Трамп

in Elections 2019 · EX-USSR · Nation 2019 · Person 2019 · Politics 2019 · Skepticism 2019 · UA · Ukraine 2019 47 views / 0 comments

Europe

GEOMETR.IT  2000.ua

* Парадоксально, але в нашій країні може з’явитися свій Трамп. І це, природно, якщо програє Петро Олексійович Порошенко, досвідчений політик – важкоатлет, оратор, майстерний дипломат, успішний бізнесмен, який попрацював тривалий час на високих державних посадах.

На цю роль дуже підходить його основний суперник, який опинився в другому турі, талановитий актор і відомий шоумен, легкоатлет в політиці, без будь-якого досвіду, але не помічений в корупції – Володимир Зеленський.

Його більш ніж переконлива перемога в першому турі перекреслила всі «досягнення» Петра Порошенка і викликала подив у всьому світі. Мало хто з глав держав потрапляв в настільки принизливу, як Порошенко, ситуацію. Мабуть, це самий головний сюрприз на президентських виборах-2019, який, однозначно, не є єдиним.

Більшість засобів масової інформації продовжують обговорювати причини низьких результатів Порошенко, намагаючись зрозуміти, чому подібне могло статися. Що стосується Юлії Тимошенко, яка зайняла третє місце, то її результати теж вельми скромні, але тут закрадаються сумніви, що вони були занижені штучно, хоча довести цього і не вдалося.

Здивувала багатьох і відверта невдача Руслана Кошулинського, який набрав всього 1,62%. А адже його висунули ВО “Свобода”, Конгрес українських націоналістів, “Правий сектор”, рух “С14” і Організація українських націоналістів, які в даний час є впливовими організаціями в країні. У них складаються такі відомі особистості, як Тягнибок, Фаріон, Корчинський, які своїми емоційними заявами залякують і призводять в трепет російськомовне населення країни.

У другому турі голоси радикалів, поза всяким сумнівом, будуть віддані Петру Порошенко. Однак можна припустити, що їх буде набагато менше, ніж тих, яких чинний президент не дорахується від виборців, які голосували за інших кандидатів.

Безсумнівний успіх «прокремлівських» представників з «Опозиційного блоку» збентежив не тільки націоналістів. Він шокував багатьох. І перш за все тому, що вже в ході виборчої кампанії «комусь» і «якимось чином» вдалося дуже ощадливо пересварити цих опозиціонерів, зробивши так, щоб від них кандидатами в президенти було висунуто відразу три представника – Юрій Бойко, Олександр Вілкул і Євген Мураєв. Правда, останній зняв свою кандидатуру.

При цьому не секрет, що ці політики відчували постійний тиск з усіх боків за свої погляди, що відрізняються від президентських.

Але навіть скандал, пов’язаний з поїздкою в Москву, не завадив Бойко зайняти четверте місце в першому турі. А якщо скласти відсотки, отримані ним і Олександром Вілкулом, то в цілому це майже 16% (близько трьох мільйонів виборців), приблизно стільки, скільки у який посів друге місце Петра Порошенка. Так що представник цієї політичної сили мав можливість цілком реально боротися за потрапляння до другого туру.

Проте факт залишається фактом, який ігнорувати недалекоглядно, бо він свідчить про підтримку чималою частиною населення країни, яка в другому турі, звичайно, не проголосує за Петра пороша з його знаменитим гаслом «Армія! Мова! Віра! ». Від війни на Донбасі ці люди втомилися, нову церкву визнавати не поспішають, а від російської мови відмовлятися не хочуть.

З Юлією Тимошенко, навіть якщо і вдасться домовитися, теж не все так просто. Далеко не всі її виборці захочуть проголосувати за її кривдника.

Екс-кандидат в президенти колишній глава СБУ Ігор Смешко (до слова, ще один сюрприз першого туру) заявив, що не підтримуватиме чинного президента Петра Порошенка в другому турі виборів. Своє рішення Ігор Смешко пояснив тим, що “Порошенко, не виправдав надії мільйонів українців і зганьбив ідеали майдану”, тому “повинен піти в історію” і “на жаль, не героєм”.

А лідер партії “Громадянська позиція” Анатолій Гриценко розповів журналістам про прохання представників штабу Петра Порошенка підтримати їхнього кандидата у другому турі. “З їхнього боку були дві спроби умовити мене поспілкуватися з Порошенком … Але мені нема про що з ним говорити … В останній раз ми спілкувалися в жовтні 2014 року. Я побачив, що це … стіна, за якою влада використовується заради власної наживи, а далі фальш “.

Навіть спецпредставник держдепартаменту США з питань України Курт Волкер дипломатично заявив, що Вашингтон буде співпрацювати з будь-яким президентом України, незалежно від того, хто переможе на виборах. Правда, пізніше він висловився на підтримку чинного президента.

У час, що залишився Петру Порошенко належить проявити весь свій організаторський талант і титанічні зусилля, щоб переконати виборців, що проголосували за 38 його суперників по першому туру, а також тих, хто не брав участі в голосуванні. А це дуже непросто.

Правда, поки в його руках залишається такий вагомий аргумент, як адміністративний ресурс, що може підштовхнути його на масштабну фальсифікацію. Однак це величезний ризик, так як здійснити її непомітно навряд чи вдасться. Зате наслідки можуть бути непередбачуваними.

Одним словом, бути обраним на повторний термін для Петра Олексійовича вельми проблематично. Втім, все може бути, і чудеса трапляються, і обставини змінюються. Однак має сенс повторитися, зробити це буде дуже непросто.

У другому турі виборів багато експертів пророкують перемогу Володимиру Зеленському. Зрозуміло, що глибоке розчарування рядових виборців в традиційних політиках, які хронічно не виконують свої обіцянки, за три тижні нікуди не випарується. Його успіх в першому турі – прямий результат серйозного невдоволення населення України нинішньою політичною елітою.

Але, по суті, справа навіть не в ньому. Більшість виборців прекрасно розуміє, що його обрання може привести до багатьох несподіванок, що країну підстерігає чимало небезпек і проблем. Але вони твердо переконані, що залишати на другий термін Петра Порошенко категорично не можна. Це може привести до нових бід і навіть до трагічного фіналу.

До того ж у Володимира Зеленського є одна дуже важлива перевага перед чинним президентом. Воно полягає в незначному антирейтингу: частка виборців, які не збираються голосувати за Володимира Зеленського при будь-яких умовах, не перевищує 17%. У той час як у Петра Порошенка ця частка зашкалює, перевалюючись за 50%, що, фактично, загрожує поразкою в другому турі.

Деякі політологи навіть вважають, що в країні, по суті, відбувся «електоральний майдан», на якому виборці, незадоволені всім, що відбувалося в країні минулої п’ятиріччя, рішуче висловилися за кардинальну зміну ситуації і повне оновлення політичних еліт.

При цьому вони вважали, що цей процес може здійснити тільки абсолютно нова, нічим не заплямували себе особистість, нехай навіть не займала раніше ніяких важливих посад в державних структурах, нехай без будь-якого політичного досвіду і навіть незалежно від освіти і професії.

Але Петро Порошенко – боєць загартований і без бою не здасться. Він може просто не визнати перемогу Володимира Зеленського, оголосивши його «ставлеником Москви». Може зважитися на щось неординарне. Можуть відбутися якісь події надзвичайного характеру. Одним словом, може статися все що завгодно.

Втім, великих масових акцій протесту українські політологи на цей раз за підсумками виборів не очікують. У новому «майдані», який, як завжди, потребують суттєвого фінансування, зовсім не зацікавлені ні ключові олігархи, ні західні партнери.

Юрий АНИСИМОВ

Публікація не є редакційною статтею. Вона відображає тільки думку і аргументацію автора. Публікація представлена у викладі: 2000.ua

GEOMETR.IT

1. UKRAINE. ELECTIONS. За цим краєм не варт собі туск до серця брати! Ца земля не годна кілько народа здержати та й кількі біди вітримати. Мужик не годен, і вона не годна, обоє не годні. Ніби й саранчі нема. Камінний хрест. В. Стефаник

in Conflicts 2019 · Elections 2019 · EX-USSR · Nation 2019 · Politics 2019 · UA · Ukraine 2019 48 views / 0 comments

Europe

GEOMETR.IT  hvylya.net

* Фінальний період президентської каденції Петра Порошенка ознаменувався розквітом феноменам розквіту міхура віртуальної реальності «перемог», який його і знищив. Ми розбираємо цей у всіх сенсах примітний феномен разом з економістом, бізнесменом і блогером Павлом Себастьянович. Вийшов відмінний ефір, нема про Порошенко і Зеленський, а про суть пострадянської деспотії.

 «А король — голий!». Власне кажучи, не люди, а Зеленський, його функція така. У той момент, коли він витягнув Порошенко на аналізи, це був кінець, тому що людина з опускається з вершини свого такого становища, з вершини “батька нації”, президента, з вершини сакральності влади. Адже президент – це все-таки ще сакральна, крім усього іншого, функція. Пам’ятаєш там, книгу «Два тіла короля» і таке інше. А тут аналізи, баночка з сечею, потужний струмінь, про яку розбивається весь цей міхур. Давай його складові візьмемо, як вони це все вибудовували і навіщо.

Ось я зараз прочитав таку класну книжку, копаючись в рейтингах сервісу Audible, який продає аудіокнижку. Я подивився рейтинги і побачив, що за минулий рік по бізнесу на першому місці книжка, яка називається “Bad Blood” – “Погана (зіпсована) кров”. Ця книжка розповідає про стартап, який існував майже 10 років, не справив нічого, ніякого продукту, капіталізація якого виросла до 9 млрд доларів, живими грошима інвестицій він набрав більше 100 мільйонів доларів, штат співробітників роздув до 800 чоловік – нічого не зробив! І займалися вони виробництвом приладу медичного, який миттєво аналізує за краплею крові все показники. Коротше, вони його так отрекламировать. І коли я читав цю книжку – а написав її журналіст-розслідувач Washington Post – коли я її читав, мене постійно не покидало відчуття, що я читаю про команду Порошенко.

З чого складався цей феномен?

  • Перше це був 2005-2006 рік, коли Google, Apple показали, що в інтернеті або на нових технологіях можна зробити божевільне бабло. І ось цей смартфон, де можна рухати іконки, це було для людей якесь диво.
  • Тобто був попит – хто ж буде наступний, де ще один Стів Джобс, в якого можна вкласти гроші і швидко так піднятися? І ось 22-річна дівчина на ім’я Елізабет оголосила, що ось воно – таке винахід, маленький прилад в стилі гаджетів може призвести миттєвий аналіз крові по крапельці з пальця, і він буде в кожному будинку, в кожній лікарні, машині, в кожному армійському хаммері .
  • З усіма картинками презентація, вона одягалася, як Стів Джобс. Говорили, що у неї низький тембр голосу, вона така чарівна, вміє розмовляти. І їй швидко дуже дали перші гроші на розвиток цієї ідеї. Тобто все чекали цього наступного стартапу, був попит.

І ось наш 2014-й рік: Майдан, кров, початок війни, люди чекають змін. Всі хочуть цього лідера – батька нації, нашого Ататюрка, хочуть, щоб прийшов Аденауер і все це зробив. І ось з’являється Порошенко на броньовику, який говорить: перемога за два тижні, економічний успіх і так далі. Він все каже, що люди чекають.

І люди, як інвестори, яким треба вкласти кудись свої голоси, несуть ці голоси, інвестують в проект Порошенко. І він, звичайно, робить успішні презентації: Національна рада реформ, проджект-менеджери по кожному напрямку, різні групи, потім створюються антикорупційні органи – НАБУ, САП, Назка – всюди купа картинок про те, що реформи йдуть. Переобиратися суддів, переатестація в поліції – всюди, в загальному, все те, що люди чекають.

Але що сталося з тим американським стартапом?

Коли вони ось це все почали рекламувати, їм потрібно було якесь наукове підтвердження, що це дійсно є, а вчені, навпаки, говорили, що неможливо з краплі крові зробити всі аналізи, тому що для одних потрібна центрифуга, для інших -хімічна лабораторія , для третіх – посів бактеріальний якийсь – неможливо це, нереально.

І вона почала запрошувати на роботу знаменитих учених. Коли вони приходили до неї на роботу, вони підписували договір про нерозголошення і їх брали в компанію. Величезні зарплати, кар’єрний ріст, все що завгодно.

Я прямо Коболєва зараз перед очима побачив.

Так. І коли вони заходили в лабораторію цієї компанії, вони бачили, що там стоять рівня середньої школи хімічні набори, і не розуміли, що це таке. Вони там місяць потусуватися, походили, поки їм говорили – зачекайте, зараз ми все купимо. Потім вони розуміли, що це фейк, і звільнялися. Але вони не мали права нічого розповісти. А їхні імена уже були всюди – на бордах, на програмах. І наступний раунд інвестицій ще більше бабла набирається, люди йдуть, нічого не можуть розповісти. Ну і Порошенко що робить в цьому випадку? У нас з’являється Каха Бендукідзе, Саакашвілі.

I  так само у Порошенка.

  • Які все розуміли. Які розуміли суть, у яких не залишилося ніяких ілюзій і вперед!

Так. Там ще застосовувалася технологія поділу: вони поділяли технічний відділ, відділ програмування, піар-відділ. Їм було заборонено комунікувати і кожному ставилися різні завдання, і кожен був в невіданні – цілу картинку ніхто не бачив.

І у нас же те ж саме відбувається, розумієш?

Тобто Порошенко чітко виставляє: для Заходу зроблена реформа НБУ. Я до сих пір дивуюся, як в МОЗі там ось це зрушила, я не розумію, як вони змогли, але змогли. Тобто кілька точкових для картинки було зроблено. І ось це відсутність експертів, відсутність економістів-візіонерів якихось там, тобто повна пустушка.

Чим же було компенсувати? І американський стартап почав наймати самі найпотужніші піар-компанії, вони почали наймати Apple піарників кращих, проводити презентації серед селебрітіс, вони почали брати участь у президентській передвиборчій кампанії, вони брали в акціонери і роздавали акції колишнім сенаторам.

Фантастика.

Так. Але вони не запросили жодного інвестора профільного, у них не було жодного медичного інвестиційного фонду (хоча вони створювали медичний прилад), а тільки публічні люди. І всі хотіли з нею познайомитися, її оголосили Жінкою року, наступним Стівом Джобсом. Вона виступала в цих чорних блейзерах. Коротше, розвела всю країну, протягом 10 років розводила. І те ж саме вийшло з Порошенком.

Що він зробив? Він створив Мінстець, він скупив кілька інтернет-ресурсів, почав скуповувати телевізійні канали, тобто ми отримали інформаційну бомбу – “ми зробили 144 реформи, економіка росте більше всіх, армія найпотужніша в Європі” – тобто на абсолютно порожньому місці надулося це інформаційно . Але це не могло залишитися без наслідків.

Ця інформаційна навала, яка пішла на Україну, вона виявилася спрямована не проти Росії-агресора, а проти тих, хто почав її критикувати. Звичайно, це не могло залишитися без якихось там конкретних дій, тобто на активістів почали нападати. По-моєму, більше 50 нападів. Їх почали бити – в Херсоні, в Черкасах, почали спалювати машини активістам і, нарешті, Катя Гандзюк.

Тобто все закінчилося вбивством. Я вважаю, що вбивство Каті Гандзюк – прямий наслідок інформаційної політики Порошенко. Не було такого у нас раніше, щоб могла там Фаріон написати, що журналіст Гордон повинен бути убитий. От не було такого раніше. А зараз є, зараз можна написати це спокійно…

Щодо Зеленського:

  • за даними національного екзит-полу, 50% виборців Зеленського – це середній вік, 30-50 років, люди продуктивні, активні і так далі, які можуть зробити самостійне судження, ще 20% – молодь, і ну там-то вже вище – більш похилого віку люди.
  • Тобто ми отримали той феномен, коли і внуки прийшли, і бабусі прийшли і проголосували за Зеленського, але багато людей проголосували і середнього віку, в тому числі представники середнього класу, про який ми з тобою неодноразово говорили.

Але, знаєш, у мене ось ще таке питання з’явився, це найголовніше питання в нашій ситуації, за два тижні до другого туру -а ось ці 5 років – були вони даремно прожиті?

Публікація не є редакційною статтею. Вона відображає тільки думку і аргументацію автора. Публікація представлена у викладі: hvylya.net

GEOMETR.IT

UKRAINE. ELECTIONS. 10 steps

in Elections 2019 · EN · EX-USSR · Nation 2019 · Person 2019 · Politics 2019 · Skepticism 2019 · Ukraine 2019 74 views / 15 comments

Europe

GEOMETR.IT   intellinews.com

* Having said very little about his policy plans comic and Ukrainian presidential front-runner Volodymyr Zelenskiy has released some details of what he would should he win the second round vote on April 21.

While President Petro Poroshenko has framed his campaign in terms of “me or Putin” playing on his national security agenda and track record of facing down Russian aggression, Zelenskiy has launched a “past and future” campaign that plays on the administration’s failure to delivery on the promises of Maidan and the need to focus improving the quality of life.

Zelenskiy also attempted to counter Poroshenko’s attack on his lack of experience by disclosing a list of his potential key officials and the first ten reform steps he would take, reports the liga.net news agency reported on April 9, citing campaign ideologue Ruslan Stefanchuk and Danylo Hetmantsev, the campaign’s expert on economic and financial issues.

1.Invite British and American diplomats to the negotiations to resolve the war in Donbas. Remove Putin confidante and Ukrainian citizen Viktor Medvedchuk from the negotiations.

2.Eliminate the competition between the Defense Ministry and the General Staff of the Armed Forces of Ukraine.

3.Appoint honest judges to the High Anti-Corruption Court.

4.Submit a bill to parliament creating a legal mediation alternative to litigation.

5.Submit bills to parliament introducing a 5% tax amnesty starting 2020, a tax on capital withdrawals, an international exchange of tax information and creating a Financial Investigations Service.

6.Submit to parliament a legislative package creating the legal framework for national and local referenda and petitions, recalling MPs, and impeaching the president.

7.Conduct a state audit over a four-month period.

8.Introduce a “secret plan” for parliament. If Zelenskiy is unable to achieve cooperation with MPs, other options will be available that “will impress many”.

9.Reform the Presidential Administration to eliminate “curators” of public affairs and to focus on its clerical functions, including developing reform ideas.

10.Nominating candidates to lead the Defense Ministry, Foreign Affairs Ministry, Security Service of Ukraine (SBU) and Prosecutor General’s Office by April 19, or two days before the runoff vote.

Many of the names of possible candidates are well respected, liberal and experienced politicians that include: Alex Danylyuk for foreign minister, Ihor Smeshko for SBU head, and US prosecutor Martha Boersch (who successfully prosecuted former Prime Minister Pavlo Lazarenko) or Romanian National Anti-Corruption Directorate Chief Prosecutor Laura Kovesi for prosecutor general, liga.netreported.

“This list of promises goes a long way to remove doubts in the minds of voters about Zelenskiy’s commitment to Ukraine’s Western integration. And this list helps to create the impression among voters that Zelenskiy represents, at minimum, the prospect for reforms and improvement. Meanwhile, the campaign of President Petro Poroshenko is creating the impression that Ukraine will endure five more years of warfare, corruption and economic stagnation,” Zenon Zawada of Concorde Capital said in a note.

“Such moves make Zelenskiy’s victory at the April 21 runoff vote all the more likely. The release of the list of key officials, as well as their willingness to serve in a Zelenskiy administration, will provide an even further boost to his prospects for victory.”

The publication is not an editorial. It reflects solely the point of view and argumentation of the author. The publication is presented in the presentation. Start in the previous issue. The original is available at:  intellinews.com

GEOMETR.IT

Go to Top