Tag archive

нестійке державне утворенням

Ukraine. Elections. Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного, а з неба палило сонце, а ґелґання бійців нагадувало ярмарок, а пил уставав, як за чередою, ось і розбіглися всі по степу, і Овреко переміг. Ю. Яновський

in Elections 2019 · Nation 2019 · Person 2019 · Politics 2019 · Skepticism 2019 · UA · Ukraine 2019 152 views / 0 comments

Europe

GEOMETR.IT  balashov.com.ua

* Володимир Зеленський при рекордної підтримки виборців переміг у другому турі виборів президента України.

Згідно з даними Центральної виборчої комісії (ЦВК) після обробки 100% протоколів, Зеленський набрав 73,22% голосів, Порошенко – 24,45%.

Крім того, 2,3% бюлетенів були визнані недійсними.

Це означає, що за шоумена проголосували понад 13,5 млн українців, а за чинного президента – 4,5 млн.

Політичний прогноз на 2024 рік

Вони підуть казково багатими, а народні маси зубожіють.

П’ять років тому. Закінчився «євромайдан». Радісні Порошенко, Яценюк і Гройсман, взявшись за руки, вітали народ. Люди так само, як і зараз, пов’язували з новою владою великі надії. Постмайданне уряд і президент сприймалися після Януковича, як ковток свіжого повітря.

Нарешті настав той день, коли прийшла «правильна влада», яка зробить «все добре»!

І народ щиро цього чекав! ..

Я тоді написав короткий пост з прогнозом. І ось в 2019-му році розбагатів Порошенко, казково багаті Яценюк і Гройсман йдуть, а народ України залишається, ставши за ці роки найбіднішим народом Європи. Збулося.

Сьогодні ми вибрали Зеленського. 75% громадян України проголосували за нову надію і нове обличчя. Але дивлячись на радісну команду ЗЕ та щасливі обличчя переможців, я знову скажу те ж саме. Вони підуть багатими, а громадяни збідніють.

Причина не в тому, що я злопихаю або хочу спаплюжити «нові обличчя». Мені сумно позбавляти надії моїх співгромадян. Але нічого іншого я зробити не можу!

О, мудрий мій народ! Ти нічого не просив у команди ЗЕ, а вони нічого тобі не обіцяли. Так чого ж ти знову чекаєш?!.

Порошенко з камарільей обіцяв «жити по-новому», і в принципі Україна дійсно живе по-новому, з безвізом, з реформами МВФ. По-новому, але дуже бідно. Адже ніхто і не обіцяв збагачення населення! Більш того, ні Америка, ні Європа, які диктують нашим властям реформи, не ставлять перед собою мети зробити народ України заможним. # МВФ робить Україну комфортною, безпечною і цивілізованою країною, а рівень доходів населення – це вже наша внутрішня # політика, наша особиста справа. А ми цим питанням ніколи не займалися і навіть не збираємося займатися! Судячи з опитувань, для народу важливіше тарифи і боротьба з корупцією.

Зеленський так само, як і Порошенко, буде йти в фарватері МВФ, здійснюючи всі необхідні # реформи, щоб отримати черговий транш фінансової допомоги … Може бути, він буде робити це швидше, ніж Порошенко. Це єдине, чим він буде відрізнятися від свого «попередника».

У НАЦІЇ ПОВИННІ НАРОДИТИСЯ Егоїзм І ЖАЖДА ЗАРОБЛЯТИ.

Коли громадяни України масово захочуть для себе Великого Майбутнього, багатства, нових свобод і можливостей, почнеться нова епоха. І ми, Лібертаріанська партія «5.10», яка не підтримала у другому турі ні Порошенко, ні Зеленського, будемо продовжувати робити все, щоб пробудити в наших співгромадян Бажання Стати Багатими.

Це єдиний двигун змін. Люди перестануть голосувати за свої симпатії і почнуть вибирати конкретні пропозиції – як їм стати заможними в найкоротші терміни. А це тільки ринкові реформи: радикальне скорочення і зниження податків і митних зборів, приватизація 3500 держпідприємств, лібералізація валютного ринку і банківської сфери, скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та ін.

Геннадій Балашов 23 квітня 2019

Публікація не є редакційною статтею. Вона відображає тільки думку і аргументацію автора. Публікація представлена у викладі: balashov.com.ua

GEOMETR.IT

UKRAINE. ELECTIONS. І вітер віє від століть, крилатий, вільний і неспинний, і вчить свободи, туги вчить за чимсь незнаним і нестримним. Б.-І. Антонич

in Conflicts 2019 · Elections 2019 · Europe 2019 · Nation 2019 · Politics 2019 · UA · Ukraine 2019 116 views / 3 comments

Europe

GEOMETR.IT  hvylya.net

* Напередодні другого туру президентських виборів в Україні є багато людей, які не підтримують Володимира Зеленського та Петра Порошенка. Політолог Віталій Кулик саме така людина.

Нова бесіда Юрія Романенко з Віталієм Кулик присвячена ризикам і проблем, які чекають Володимира Зеленського після перемоги на президентських виборах, впливу Ігоря Коломойського, перспективам нового Суспільного договору та іншим актуальним проблемам.

Привіт ледарям, серферам, телерадіослушателям каналу “Хвилі”. Ми продовжуємо свою позитивну творчу діяльність, тому що працюємо ми виключно на благо України, ні на які спецслужби – російські, американські та європейські. І запрошуємо людей, які працюють виключно на благо України. Сьогодні у нас в студії Віталій Кулик, якого вже не раз запрошували і який перед виборами давав прогноз з приводу Зеленського. І ось з приводу Зеленського він вгадав, але Зеленського він не підтримує. Це вчора викликало певний шок у великій аудиторії, коли Віталій написав текст, де описує, чому він не підтримує ні Зеленського, ні Порошенко. Ну, давай, розкажи нам, як ти дожився до такого життя.

Спочатку я приношу свої щирі вибачення за те, що я вгадав появу Зеленського як феномена і не повірив в те, що він може, дійсно, перемогти. Тобто так, я був не правий. У першому варіанті вибачте, що я вгадав, а другий варіант – вибачте, що я не повірив. Але це не означає, що я підтримую Зеленського або підтримую Порошенко – тут ти прав. Чому така позиція?

Я занадто довго в політиці, в політології та навколополітичних сферах. Я добре знаю, ким був Рабинович, ким був Коломойський і ким був Порошенко до революції. І нічого доброго для цих персонажів мої знання не приносять, більше того, багато знання народжують скорботи. Я розумію, що стоїть за цими людьми, які рушійні мотиви, яка мотивація і що ці люди не міняються. Це хижаки, це люди, які виховані і створені олігархічною системою, які також намагаються її репродукувати. Тобто вона буде відтворюватися.

Тому для мене Зеленський – це, в першу чергу, Коломойський. Поки Зеленський стане суб’єктом якимсь, почне самостійну гру, пройде досить багато часу. І за цей час може і не стати суб’єктом в силу різних причин, в тому, що його грають, і дуже вдало. Його залежність від Коломойського для мене не становить ніяких сумнівів, мені не треба її доводити, вона очевидна, починаючи від того, на яких машинах він роз’їжджає, хто його головні юристи, хто залучені і хто оплачує весь цей цирк.

Тому для мене є два суб’єкти – це Порошенко і Коломойський, який грає Зеленським. Тому це вибір без вибору, це вибір відкату від Майдану, вибір відкату до якихось відступаючим трендам. Я не бачу ні готовності політичних еліт домовитися між собою, хоча це було б логічно, коли два олігархи сідають за стіл переговорів і, так як вони представляють якусь сіру зону, там нескінченну кількість відтінків сірого, вони між собою домовляються. Але це неможливо, тому що система, сама еліта не народила правил, при яких ті, хто програв не сідають у в’язницю. У нас знову ж джекпот. Тобто переможець отримує все, що програв отримує прокуратуру – не посада в прокуратурі, а справа в прокуратурі проти того, хто програв.

Але Порошенко зараз заметушився і може проштовхнути Закон про імпічмент. Я не знаю, проштовхнуть вони Закон про комісії, чи встигнуть. Але, я думаю, що зараз вони спробують зробити якийсь обмежувач. І, в принципі, це задовольняє інтереси всіх ФПГшек, тому що вони вже втомилися від того, що кожен новий президент їх по повній програмі вставляє.

Але ж кожен хоче наздогнати Порошенко зараз. Тому в повній мірі убезпечити себе Банкова не зможе. Так, вони розуміють, що програють, у них починається істерика, але це не означає, що вони повністю можуть убезпечити себе від будь-якого переслідування. Адже у правооханітельних органів, причому різних їх таборах, є достатньо повноважень, можливості того, щоб наздоганяти пішла влада. Тих людей, які хотіли б наздоганяти, їх більш ніж достатньо. Ці люди не будуть голосувати за введення обмеження на це наздоганяння, тобто вони не будуть голосувати за комісії, не голосуватимуть за зміну повноважень. Більш того, я думаю, що спроба буде якраз відіграти президенту більше повноважень з боку переможця, природно, і тих сил, які його підтримують зараз.

Але тобі не здається, що це для того, щоб це робити, йому потрібна хороша підтримка парламенту, а такої підтримки, як це було, скажімо, у Ющенка, коли 360 голосів з копійками дали під Юлю, у нього не буде просто.

Ти знаєш, спочатку у Зеленського буде великий карт-бланш і парламент не ризикне сильно йти в опозицію до переможця. Якщо він переможе, звичайно, тому що я потім, в наступній частині хотів би розповісти можливості для Порошенка перемогти.

Так, вони є.

Давай покритикую. Дивись, я все-таки вважаю, що він є «кватиркою», виходячи з його дій. Чи не виходячи з того, як він там живе, тому що в цьому немає нічого поганого – жити в Італії, навіть якщо навколо ця вся медіа-тусовка, тому що люди вважають за краще середу, в якій …

… в якій йому комфортно. Як тільки він виходить з цього середовища, йому дуже некомфортно.

Але він вийшов. В тому-то й справа, що він вийшов з середовища.

Його вивели.

Дружина Зеленського була категорично проти і рідня була категорично проти, і він сам говорив, що він дуже прислухається до них. Але, тим не менш, він прийняв рішення, він вийшов із зони комфорту. Славко Вакарчук не вийшов. І багато інших людей не вийшли, а він вийшов і прийняв цей виклик. І більш того, він не просто вийшов, але він дуже креативно зіграв. І я знаю просто, що ряд рішень, які викликали фурор, він приймав сам конкретно, не люди Коломойського, які там є навколо, а він сам конкретно приймав рішення, які загнали Порошенко в глухий кут. Тому, я завжди дивлюся на дії – так, звичайно ж, мені теж там огидні багато речей, які пов’язані з “95 кварталом”. Я кажу відверто, я, взагалі, не є їх фанатом, я давно їх не дивився, краєм ока можу десь побачити і так далі. Але я завжди дивлюся ось на кампанію. Політична боротьба, ми ж з тобою розуміємо, це боротьба, це воля і необхідність дій. Він діє. І ключове питання – наскільки у нього вистачить довгої волі, чи є у нього довга воля.

Так президент Порошенко теж діє: відставка губернатора Одеської області, відставка Гордєєва в Херсоні, відставка Семочко і Демчина. Адже він теж діє. Він обіцяє запустити знову.

Публікація не є редакційною статтею. Вона відображає тільки думку і аргументацію автора. Публікація представлена у викладі: hvylya.net

GEOMETR.IT

1. UKRAINE. ELECTIONS. За цим краєм не варт собі туск до серця брати! Ца земля не годна кілько народа здержати та й кількі біди вітримати. Мужик не годен, і вона не годна, обоє не годні. Ніби й саранчі нема. Камінний хрест. В. Стефаник

in Conflicts 2019 · Elections 2019 · EX-USSR · Nation 2019 · Politics 2019 · UA · Ukraine 2019 132 views / 0 comments

Europe

GEOMETR.IT  hvylya.net

* Фінальний період президентської каденції Петра Порошенка ознаменувався розквітом феноменам розквіту міхура віртуальної реальності «перемог», який його і знищив. Ми розбираємо цей у всіх сенсах примітний феномен разом з економістом, бізнесменом і блогером Павлом Себастьянович. Вийшов відмінний ефір, нема про Порошенко і Зеленський, а про суть пострадянської деспотії.

 «А король — голий!». Власне кажучи, не люди, а Зеленський, його функція така. У той момент, коли він витягнув Порошенко на аналізи, це був кінець, тому що людина з опускається з вершини свого такого становища, з вершини “батька нації”, президента, з вершини сакральності влади. Адже президент – це все-таки ще сакральна, крім усього іншого, функція. Пам’ятаєш там, книгу «Два тіла короля» і таке інше. А тут аналізи, баночка з сечею, потужний струмінь, про яку розбивається весь цей міхур. Давай його складові візьмемо, як вони це все вибудовували і навіщо.

Ось я зараз прочитав таку класну книжку, копаючись в рейтингах сервісу Audible, який продає аудіокнижку. Я подивився рейтинги і побачив, що за минулий рік по бізнесу на першому місці книжка, яка називається “Bad Blood” – “Погана (зіпсована) кров”. Ця книжка розповідає про стартап, який існував майже 10 років, не справив нічого, ніякого продукту, капіталізація якого виросла до 9 млрд доларів, живими грошима інвестицій він набрав більше 100 мільйонів доларів, штат співробітників роздув до 800 чоловік – нічого не зробив! І займалися вони виробництвом приладу медичного, який миттєво аналізує за краплею крові все показники. Коротше, вони його так отрекламировать. І коли я читав цю книжку – а написав її журналіст-розслідувач Washington Post – коли я її читав, мене постійно не покидало відчуття, що я читаю про команду Порошенко.

З чого складався цей феномен?

  • Перше це був 2005-2006 рік, коли Google, Apple показали, що в інтернеті або на нових технологіях можна зробити божевільне бабло. І ось цей смартфон, де можна рухати іконки, це було для людей якесь диво.
  • Тобто був попит – хто ж буде наступний, де ще один Стів Джобс, в якого можна вкласти гроші і швидко так піднятися? І ось 22-річна дівчина на ім’я Елізабет оголосила, що ось воно – таке винахід, маленький прилад в стилі гаджетів може призвести миттєвий аналіз крові по крапельці з пальця, і він буде в кожному будинку, в кожній лікарні, машині, в кожному армійському хаммері .
  • З усіма картинками презентація, вона одягалася, як Стів Джобс. Говорили, що у неї низький тембр голосу, вона така чарівна, вміє розмовляти. І їй швидко дуже дали перші гроші на розвиток цієї ідеї. Тобто все чекали цього наступного стартапу, був попит.

І ось наш 2014-й рік: Майдан, кров, початок війни, люди чекають змін. Всі хочуть цього лідера – батька нації, нашого Ататюрка, хочуть, щоб прийшов Аденауер і все це зробив. І ось з’являється Порошенко на броньовику, який говорить: перемога за два тижні, економічний успіх і так далі. Він все каже, що люди чекають.

І люди, як інвестори, яким треба вкласти кудись свої голоси, несуть ці голоси, інвестують в проект Порошенко. І він, звичайно, робить успішні презентації: Національна рада реформ, проджект-менеджери по кожному напрямку, різні групи, потім створюються антикорупційні органи – НАБУ, САП, Назка – всюди купа картинок про те, що реформи йдуть. Переобиратися суддів, переатестація в поліції – всюди, в загальному, все те, що люди чекають.

Але що сталося з тим американським стартапом?

Коли вони ось це все почали рекламувати, їм потрібно було якесь наукове підтвердження, що це дійсно є, а вчені, навпаки, говорили, що неможливо з краплі крові зробити всі аналізи, тому що для одних потрібна центрифуга, для інших -хімічна лабораторія , для третіх – посів бактеріальний якийсь – неможливо це, нереально.

І вона почала запрошувати на роботу знаменитих учених. Коли вони приходили до неї на роботу, вони підписували договір про нерозголошення і їх брали в компанію. Величезні зарплати, кар’єрний ріст, все що завгодно.

Я прямо Коболєва зараз перед очима побачив.

Так. І коли вони заходили в лабораторію цієї компанії, вони бачили, що там стоять рівня середньої школи хімічні набори, і не розуміли, що це таке. Вони там місяць потусуватися, походили, поки їм говорили – зачекайте, зараз ми все купимо. Потім вони розуміли, що це фейк, і звільнялися. Але вони не мали права нічого розповісти. А їхні імена уже були всюди – на бордах, на програмах. І наступний раунд інвестицій ще більше бабла набирається, люди йдуть, нічого не можуть розповісти. Ну і Порошенко що робить в цьому випадку? У нас з’являється Каха Бендукідзе, Саакашвілі.

I  так само у Порошенка.

  • Які все розуміли. Які розуміли суть, у яких не залишилося ніяких ілюзій і вперед!

Так. Там ще застосовувалася технологія поділу: вони поділяли технічний відділ, відділ програмування, піар-відділ. Їм було заборонено комунікувати і кожному ставилися різні завдання, і кожен був в невіданні – цілу картинку ніхто не бачив.

І у нас же те ж саме відбувається, розумієш?

Тобто Порошенко чітко виставляє: для Заходу зроблена реформа НБУ. Я до сих пір дивуюся, як в МОЗі там ось це зрушила, я не розумію, як вони змогли, але змогли. Тобто кілька точкових для картинки було зроблено. І ось це відсутність експертів, відсутність економістів-візіонерів якихось там, тобто повна пустушка.

Чим же було компенсувати? І американський стартап почав наймати самі найпотужніші піар-компанії, вони почали наймати Apple піарників кращих, проводити презентації серед селебрітіс, вони почали брати участь у президентській передвиборчій кампанії, вони брали в акціонери і роздавали акції колишнім сенаторам.

Фантастика.

Так. Але вони не запросили жодного інвестора профільного, у них не було жодного медичного інвестиційного фонду (хоча вони створювали медичний прилад), а тільки публічні люди. І всі хотіли з нею познайомитися, її оголосили Жінкою року, наступним Стівом Джобсом. Вона виступала в цих чорних блейзерах. Коротше, розвела всю країну, протягом 10 років розводила. І те ж саме вийшло з Порошенком.

Що він зробив? Він створив Мінстець, він скупив кілька інтернет-ресурсів, почав скуповувати телевізійні канали, тобто ми отримали інформаційну бомбу – “ми зробили 144 реформи, економіка росте більше всіх, армія найпотужніша в Європі” – тобто на абсолютно порожньому місці надулося це інформаційно . Але це не могло залишитися без наслідків.

Ця інформаційна навала, яка пішла на Україну, вона виявилася спрямована не проти Росії-агресора, а проти тих, хто почав її критикувати. Звичайно, це не могло залишитися без якихось там конкретних дій, тобто на активістів почали нападати. По-моєму, більше 50 нападів. Їх почали бити – в Херсоні, в Черкасах, почали спалювати машини активістам і, нарешті, Катя Гандзюк.

Тобто все закінчилося вбивством. Я вважаю, що вбивство Каті Гандзюк – прямий наслідок інформаційної політики Порошенко. Не було такого у нас раніше, щоб могла там Фаріон написати, що журналіст Гордон повинен бути убитий. От не було такого раніше. А зараз є, зараз можна написати це спокійно…

Щодо Зеленського:

  • за даними національного екзит-полу, 50% виборців Зеленського – це середній вік, 30-50 років, люди продуктивні, активні і так далі, які можуть зробити самостійне судження, ще 20% – молодь, і ну там-то вже вище – більш похилого віку люди.
  • Тобто ми отримали той феномен, коли і внуки прийшли, і бабусі прийшли і проголосували за Зеленського, але багато людей проголосували і середнього віку, в тому числі представники середнього класу, про який ми з тобою неодноразово говорили.

Але, знаєш, у мене ось ще таке питання з’явився, це найголовніше питання в нашій ситуації, за два тижні до другого туру -а ось ці 5 років – були вони даремно прожиті?

Публікація не є редакційною статтею. Вона відображає тільки думку і аргументацію автора. Публікація представлена у викладі: hvylya.net

GEOMETR.IT

UKRAINE. ELECTIONS. Нехай ми шовіністи. Проте ми расєйщини в нашій мові не заводили, а ви що робите, га? Є слово “універсал”, а ви “маніфеста” заводите, є слово УНР, а ви УСЕРЕР пишете? П. Куліш. Мина Мазайло

in Elections 2019 · EX-USSR · Nation 2019 · Politics 2019 · UA · Ukraine 2019 106 views / 0 comments

Europe

GEOMETR.IT  2000.ua

* Цей пихатий перл зарозумілості, приписуваний французькому «королю-сонцю» Людовику XIV, нагадало сенсаційне каяття нашого гаранта в телепрограмі ICTV «Свобода слова»: «Ніякіх бізнес-партнерів, ніякіх Близько людей Петром Порошенком более Призначено НЕ буде, поки ВІН є президентом, у тому чіслі во время іншого терміну ». Круто! Однак відразу виникає мінімум чотири сумніви.

Куди йде король?

По-перше, чому настільки хороша думка з’явилася її носію не під час минулого правлячого п’ятиріччя і навіть не перед першим туром голосування, а лише після нього – перед реальною загрозою «прольоту» на жаданий другий термін президентства? Як, втім, і маса інших кроків, не менше привабливих для співгромадян, що стомилися по елементарної справедливості і порядності можновладців.

Це і «запуск» довгоочікуваного Антикорупційного суду, і дієва боротьба з бідністю, і наближення влади до громадян, і створення соціальних ліфтів для просування в керівництво державою талановитої молоді, лідерів об’єднаних територіальних громад, і відмова від тиску в культурно-мовній, духовно-релігійної політиці, включаючи припинення захоплення храмів.

Справа дійшла навіть до визнання в тому, що – гріх який! – сам вийшов з російськомовного середовища …

Однак чомусь тягне повторити вслід за Станіславським: «Не вірю!» Як кажуть на моїй милій Полтавщині, «Сірка очі видають» або ще віразніше – «Кривдою світ пройдеш – назад не повернеш».

По-друге, наш поки що глава держави дає явно нездійсненне обіцянку, оскільки вся сутність його керівництва країною формувалася саме на непорушності принципу непотизму – близькості до тіла Головного Начальника, сиріч себе. Вже не кажучи про особисті бізнес-інтереси, які явно переважали над загальнодержавними (доходи Порошенко за 2018 рік збільшилися в десятки разів у порівнянні з попереднім). А це не узгоджується з динамікою надходжень в гаманці «пересічних українців».

Красномовне тому підтвердження – черговий рекорд: вже в поточному році Україна посіла перше місце в європейському рейтингу за смертністю від неправильного харчування. Точніше, неповноцінного через розширюється вилки між доходами і витратами переважної більшості співвітчизників. Починаючи з самого насущного – їжі.

Чи варто дивуватися принизливого рейтингу Порошенко, за якого в першому турі проголосував всього-то один з шести «з хвостиком» прийшли на вибори? І справді, кому з електорату сподобається беднеть, поки головний «слуга народу» багатіє ?! Особливо літнім, мінімальна пенсія яких в перерахунку на тверду валюту з $ 118 в кінці 2013 року скоротилася до $ 60 на початку 2019 го, чи то пак вдвічі. Але коли про делікатній «нестиковка» заявив кандидат в президенти Юрій Бойко, Національна громадська телерадіокомпанія заборонила показ в ефірі його рекламного ролика. Самі розумієте: не можна ж розкривати важливу державну таємницю.

Ну, з нашим-то гарантом все ясно – він твердо освоївся в трійці найбагатших співвітчизників разом з доларовими мільярдерами Ринатом Ахметовим та Ігорем Коломойським. А коли припече – має відмінний «запасний аеродром» на обожнюваному Заході, куди, згідно розслідування журналістів ТСН, вже нібито переводить свої активи, згортаючи «пасиви». І справді, чи не втиснеш же в «тривожний чемоданчик» заводські та кондитерські потужності …

Але ось куди податися нам, простому люду, який опинився в драматичній ситуації васнецовского «Витязя на роздоріжжі»? Куди не Двіна – усюди клин: з одного боку – політик з задатками шоумена, з іншого – шоумен, що мітить в рятівники нації. Саме час звихнутися від навалився вибору …

Між двома стільцями

І все ж, як на мене, друге переважно: є хоч примарна надія на відродження в новому, гідній якості. Не вік же нам, нащадкам славного козацтва, шокувати світ своїми ганебними антирекорд? І ось тут підходимо до третьої «заковика» щодо гарантовского одкровення: в одній фразі Порошенко двічі відгукнувся про себе в величально третій особі. Акі істинний самодержець! При такій «демократичності» гріш ціна всім наступним запевненням про «усвідомленні і недопущення зроблених помилок»!

Та й помилки чи це? Навіть якщо «оновлений» президент дійсно побажає (що вкрай малоймовірно) зруйнувати всю особисто віддану йому службову піраміду чиновників і приручених народних обранців, він тут же стане її мішенню. Адже персональна відданість тим і різниться з незалежним професіоналізмом, що не прощає своїм патронам зміни милості на гнів. А там, дивись, недалеко і до помсти справжніми патронами – стріляють … Пам’ятаєте, як на вильоті Римської імперії підзвітна лише монарху преторіанської гвардії при найменшому невдоволенні господарем «обдаровувала» того отрутою, кинджалом або зашморгом? Подібних прикладів у світовій історії – несть числа.

Здається, не стануть винятком і підгодовані родимі «преторіанци», втративши доступ до «корита». Про що, звичайно ж, добре обізнаний їх нинішній благодійник, здорово обпікшись на «втрату довіри» тільки до одного і

з наближених – Олександру Онищенко. Чи то ще буде при колективному бунт співучасників і знавців всіх підкилимних секретів президентської «сім’ї» ?!

За нас вже все вирішено?

Нарешті четверта і найзагадковіша колізія пов’язана з завершальною частиною розглянутого спічу: «… поки ВІН є президентом, у тому чіслі во время іншого терміну». Зверніть увагу, наскільки впевнено висловився сановний претендент за частиною «другого терміну» власних повноважень. Ніби про вже доконаний факт до майбутнього всенародного волевиявлення! Одне з двох: або це свідчення повної втрати зв’язку заявника з реальністю, або знання того, про що не обізнаний «улюблений народ», за якого вже все вирішено тими, кому належить.

На жаль, є підстави схилятися до другого варіанту, враховуючи дружні (наскільки щирі?) Запевнення «своїх» організаторів і «чужих» спостерігачів (включаючи зарубіжних) про «відсутність системних порушень в ході голосування». При наявності численних ознак якраз зворотного (див. Авторські колонки за 19 і 26 березня – «Голгофа влади», «Як оживити« мертві душі »?»). Від свідомого зволікання перепису населення на післявиборчий період (2020 рік) до хитромудрого зриву державного замовлення на архівні бокси з доставки бюлетенів та іншої виборчої документації з дільничних виборчих комісій в окружні після підрахунку голосів. А це відкриває найширші можливості маніпуляції «голосами» віртуальних виборців.

Схоже, тепер «ресурс» буде запущений на повну котушку. Про що в запалі «обновленського» самобичування і проговорився Порошенко.

Невже і цього разу смиренно проковтнемо чергову пігулку «демократії по-нашому» ?!

Юрій Скиба

Публікація не є редакційною статтею. Вона відображає тільки думку і аргументацію автора. Публікація представлена у викладі: 2000.ua

GEOMETR.IT

UKRAINE. ELECTIONS. Після комедії одні виходять – поговорять, та й підуть; другі ж вийдуть теж поговорять; деколи під музику співають, сміються, плачуть, лаються. І. Котляревський.

in Elections 2019 · EX-USSR · Nation 2019 · Politics 2019 · UA · Ukraine 2019 130 views / 0 comments

Europe

GEOMETR.IT  lb.ua

* Пригадую, як у 2013-му році німецький політолог Андреас Умланд писав, що кожен наступний український президент є гіршим за попереднього: Кучма – гірше за Кравчука, Ющенко – гірше за Кучму, Янукович – гірше за Ющенка. На думку декого, Порошенко є гіршим за Януковича, а, отже, закономірність Умланда має право на життя. Яким президентом може стати Зеленський – покаже час, але час може привести й до того, що ця посада взагалі буде анульована. Принаймні, в теорії…

Бо ті, хто не хоче зараз бачити на чолі держави ані Зеленського, ані Порошенка, посилено мріють про парламентську республіку. Де в президента будуть урізані повноваження, а у парламенту (та уряду, який цей парламент призначить) – карт-бланш на все. Особисто я не вірю у парламентську республіку, а, точніше, не ідеалізую її. В українському контексті з такої республіки також може не вийти нічого путнього, адже якість нашого парламентаризму – надзвичайно низька.

Але й президентська форма правління також значною мірою скомпрометована. Чи не тому, бува, що від самого початку ця посада виникла не від усвідомлення її необхідності, а як захисний елемент? Якщо хтось забув, як в Україні з’явився президент, то я нагадаю у двох словах. Посада президента України була започаткована 5 липня 1991 року – ще до набуття республікою незалежності. Відповідні зміни були внесені до Конституції УРСР 1978 року.

Для чого це було зроблено?

  • Щоб ослабити домінування комуністів. Після перших демократичних виборів 1990 року мейнстримом парламенту продовжувала бути комуністична більшість (група «239»). Їй опонували націонал-демократичні сили, але цього було замало.
  • Ідеологічні суперники сподівалися отримати перевагу у вигляді «своєї» людини на чолі держави. Президент, таким чином, мусив бути одночасно і суб’єктом, і об’єктом впливу – з боку тих сил, котрі привели його до влади. Запам’ятаємо цей момент. Він досить важливий для усвідомлення того, чому Україні не щастить з президентами.

Від самого початку фігура президента була наділена значними повноваженнями. Настільки значними, що це викликало політичну кризу 1995 року, яка завершилася підписанням «конституційного договору». Тодішній парламент в особі Олександра Мороза побоювався диктатури Леоніда Кучми та одноосібного ухвалення ним рішень.

І все таки в результаті «конституційного договору» Україна отримала «сильного» президента та «слабкого» прем’єра. Прийнята згодом Конституція-1996 лише законсервувала цей статус-кво.

Пізніше була політична реформа 2004 року, котра перерозподілила повноваження президента та парламенту на користь останнього, а також додала ваги голові уряду. Реформу цю скасував Віктор Янукович – у 2010 році Україна повернулася до Конституції у редакції 1996 року. Але ще через чотири роки відбулася Революція Гідності, котра в свою чергу відновила дію положень 2004 року.

Цим історія не обмежилось.

  • Бо у 2014-му Петро Порошенко запропонував свої зміни до Конституції – зміни, котрі однозначно посилюють президентську вертикаль.
  • Серед них: скасування інституту губернаторів та введення «представників президента», скасування імперативного мандату та формування парламентської коаліції на основі «індивідуального членства», посилення впливу президента та силовий блок тощо. На щастя, всі ці зміни не були прийняті. Ба навіть не були розглянуті. Це той єдиний випадок, коли Верховну Раду можна похвалити за лінь та бездіяльність.

Чому я кажу «на щастя»? Тому що мав рацію американський політолог Стівен Фіш, коли говорив: «Чим сильніша законодавча влада, тим сильніша демократія». І навпаки – чим сильніша влада виконавча, тим більші складнощі виникають із демократією. Я не знаю, чи читають Фіша у нинішньому політикумі, але кон’юнктура там відчута добре: перенести акцент на парламент. Та повторюся ще раз: це реально спрацювало б, якби на парламент можна було б покластися. Бо справа ж не тільки і не стільки в парламенті чи президенті, скільки у загальній готовності дотримуватися правил.

Там, де дотримуються правил, не виникає проблем навіть із дуже сильною президентською владою. І прикладом тому слугують Сполучені Штати. Америці міцна постать президента не шкодить. Але є певні нюанси. Так, президент Сполучених Штатів є цілковито незалежним від Конгресу, а Конгрес – від президента. Ані президент не може розпустити Конгрес, ані Конгрес не може відправити у відставку найвищих посадових осіб виконавчої влади, яких пропонує президент. Однак Конгрес суворо наглядає за дотриманням законності з боку чиновників, яких висуває президент, а верхня палата Конгресу (Сенат) має право відхилити ці кандидатури під час їх розгляду.

Крім цього, президент США де-факто виконує й функцію прем’єр-міністра, а також командуючого військом, яке підпорядковано йому напряму. Але Конгрес вирішує, в якому обсязі фінансувати це військо; також усі міжнародні договори, підписані президентом, мають пройти процедуру схвалення у Сенаті. Саме під тиском обох палат Конгресу, а також Верховного Суду США, преси і громадськості був змушений свого часу подати у відставку Річард Ніксон. Його було звинувачено у прослуховуванні опозиційних політиків і наступних спробах зам’яти цей скандал.

Щоб мати такий рівень самоорганізації та взаємодії законодавчої і судової гілки влади у випадку правопорушень з боку президента, Україні варто впровадити у себе цілком незалежне судочинство, а також продемонструвати зовсім іншу якість парламентаризму. А не витрачати бюджетні мільйони на керований та заангажований суд. І не обирати парламент, куди за закритими партійними списками і за викупленими заздалегідь мажоритарними округами потрапляють персони, далекі від державних інтересів.

Система стримувань та противаг, подібна до американської, у нас, на жаль, відсутня. По цей час єдиним справді дієвим методом впливу на владу був і залишається Майдан. Але це винятковий сценарій, ми ж говоримо про повсякденні реалії – зокрема, про те, що суд і парламент в Україні виглядають сьогодні ментально незрілими.

Те саме торкається, власне, і посади президента.

Однак всі ці міркування не наближають до остаточного висновку про те, чи потрібна нашій державі посада президента. Пошуки оптимального шляху впираються передусім у необхідність обрання якісно іншого парламенту, а це в свою чергу пов’язано з кардинальною зміною системи виборів. Іншими словами, питання лишається відкритим.

Та чи надовго? Як казав у 2008-му Леонід Кучма, «сьогодні нам не подобається Ющенко, і ми скасовуємо посаду президента. Завтра нам сподобається який-небудь Гущенко, і що? Повернемо в Конституцію цю посаду? Від нас всього можна чекати».

Аби не чекати гіршого, варто вже зараз налаштовуватися на осінь-2019. Вибори президента Україна вже програла, незалежно від того, яким буде їхній остаточний результат. Важливо не програти вибори Верховної Ради – бо в ній втілено останній важіль можливих змін.

Михайло Поживанов , Політик, громадський діяч, депутат Верховної Ради чотирьох  скликань

Публікація не є редакційною статтею. Вона відображає тільки думку і аргументацію автора. Публікація представлена у викладі: lb.ua

GEOMETR.IT

UKRAINE. ELECTIONS. Погано дуже, страх погано, В оцій пустині пропадать. А ще поганше на Украйні.Дивитись, плакать — і мовчать! А як не бачиш того лиха, То скрізь здається любо, тихо, І на Україні добро. Т. Шевченко

in Crisis 2019 · Elections 2019 · EX-USSR · Nation 2019 · Person 2019 · Politics 2019 · Skepticism 2019 · UA · Ukraine 2019 195 views / 18 comments

Europe

GEOMETR.IT  balashov.com.ua

*В оцій пустині пропадать.

А ще поганше на Украйні

Дивитись, плакать — і мовчать!

А як не бачиш того лиха,

То скрізь здається любо, тихо,

І на Україні добро.

Тарас Шевченко

Що буде робити Порошенко перед другим туром виборів? Зливати воду і більше нічого. Петро Олексійович потрапив в таку ситуацію, коли нічого йому вже нічого не допоможе. Розрив із Зеленським у два мільйони голосів – це занадто багато.

Ні у Порошенка, ні у його штабу не залишилося «ходів». Йому нічим нападати на Зеленського, і йому нічого обіцяти людям. Все, що президент України міг пообіцяти своєму народові, він вже надавав обіцянок на минулих виборах і на цих в першому турі.

  • Народні маси, як жінка, довіряються тільки один раз. І якщо політик змінив своїм обіцянкам, то після цього довіри до нього не буде вже ніколи.
  • Порошенко не стане вести непримиренну боротьбу за перемогу в другому турі.
  • Він прекрасно розуміє, що будь-яка дестабілізація політичного процесу призведе до наступного Майдану, і тоді його чекають ганебне вигнання з країни або в’язниця.
  • Порошенко мирно передасть владу, затаїть злобу на «команду Зе» і вступить в боротьбу на парламентських виборах. Восени він зможе взяти реванш і повернути собі владу (хоча б частково) через місця в парламенті.

Зеленський настільки «чистий аркуш», що його і критикувати-то нема за що. Ні політичної передвиборчої програми, ні пропозицій він суспільству не дав. Вся його передвиборча ідея – є хороший хлопець з народу Зеленський-Голобородько, голосуйте за нього.

Голосуйте за Зеленського, тому що він вмілий шоумен, артист, провідний, автор, керівник студії, і тому що він вам подобається. І ніякої ідеології, системи реформ, структурного підходу і т. Д. Порошенко і Зеленському дійсно нема про що розмовляти, тому їх дебати так поки і не відбулися.

Вдумайтеся, наскільки сильно народ бажає помститися Порошенко, що проти цієї порожній передвиборної кампанії у чинного президента немає ніяких козирів! .. Порошенко поставився до людей, як до набридлого дружині, ресурсами якої він весь цей час егоїстично користувався. І навіть томос з євроінтеграцією не допомагають! Громадяни України перетворилися в колективного месника. Озброївшись ім’ям Зеленського, народ виганяє чоловіка-зрадника.

Порошенко немає віри. В очах громадян країни він нездатний стати ефективним керівником країни.

Збулося казкове пророкування про те, що спочатку від рук Івана-Дурня постраждала Баба-яга української політики, Юлія Тимошенко, а потім Цар-батюшка Петро Порошенко.

П’ятий президент України довів народ до злиднів. І люди вигнали його мирним способом, в надії, що Зеленський всіх люстрірует, всім поліпшить життя, знизить тарифи, підніме економіку, все зробить чесним і справедливим. Попереду громадян України чекає ще одне гірке розчарування. Поки наші люди в своїй масі не навчаться розуміти, за що вони виступають, що їм потрібно від політиків, вони отримуватиме ляпаси.

Голосуйте проти Порошенка і не чекайте нічого доброго від Зеленського.

Геннадій Балашов

Публікація не є редакційною статтею. Вона відображає тільки думку і аргументацію автора. Публікація представлена у викладі: balashov.com.ua

GEOMETR.IT

Україна. Elections. Я бачила, як молодик вродливий,з веселим серцем на чужину плив

in Elections 2019 · EX-USSR · History 2019 · Nation 2019 · Politics 2019 · UA · Ukraine 2019 89 views / 0 comments

GEOMETR.IT  blogs.pravda.com.ua

* Я бачила, як молодик вродливий

з веселим серцем на чужину плив,

не посланцем народу велемудрим,

не збройним вояком і не купцем;

шличок пастуший легкодумне чоло

не зброїв, а красив.

Леся Українка «Касандра»

Дуже не хочу бути Касандрою. Проте…

Мене останнім часом не полишає відчуття, що Україна все більше перетворюється на щось подібне до Веймарської республіки. Спробую сам для себе структуризувати це нав’язливе передчуття.

Отож, що було характерним для Веймарської республіки:

  • Веймарська республіка була нестійким державним утворенням, яке постало після краху Німецької імперії. Головне слово тут – нестійким. Її постійно сотрясали політичні катаклізми – вона виникла в 1919 році внаслідок Листопадової революції після поразки Німеччини у Першій світовій війні.
  • Веймарська республіка була обкарнана країнами-переможницями – вони окупували Рурську область а також Кельн, Кобленц, Майнц, Фляшенгальц, Ельзас-Лотарінгію, Ельпен-Мальмеді, Морене, Данціг, Позен, Поморя, Мемельланд – подаю у німецькій транскрипції, бо до обкарнування вони так називались.
  • У 1920 р. у ній вибухнув правий реваншистський Капповський путч. Того ж 1920 р. лівий бунт робітників і створення Рурської червоної армії. У 1923 році робітничий бунт в Баварії і створення Баварської совєтської республіки. 1923 рік – спроба створення сепаратистської Рейнської республіки.
  • Гіперінфляція кінця імперії 1919 та в результаті світової фінансової кризи 1929-1933 рр.
  • Зовнішнє управління країною – країнами-переможницями.
  • Немічність фрустрованого німецького народу. Розпука і безнадія.
  • Самопожирання політичних еліт, які геть нехтували народом.

Геополітична самотність. Щоправда, доти, доки не встановили дружні стосунки з СРСР…

Але разом з тим і демократичність. Але на жаль, як виявилося, з суїцидальними схильностями.

І в результаті, як вершина розвитку демократичного розвитку Веймарської республіки, поза всяким сумнівом демократичний прихід до влади нацистів Гітлера у результаті виборів 1930 та 1933 рр. Тобто – результатом розвитку Веймарської республіки став суїцид 1945 року.

Україна теж є нестійким державним утворенням, яке постало після краху СРСР. Головне слово тут теж – нестійким. Її теж постійно сотрясають політичні катаклізми.

Україну, користуючись зміною режиму, теж обкарнала Російська Федерація – анексувала Крим та окупувала частину Донбасу прикриваючи убогою рядниною так званих ЛНР/ДНР – це на даний момент…

  • Сепаратизм: у Криму у 1994-95 рр. вибухнув сепаратистський Мєшковський путч, який ледь не закінчився успіхом. Про інші сепаратистські подриги всі знаємо.
  • Теж право/лівий реваншизм – то комуністів (Леонід Кравчук), то червоного директорату (Леонід Кучма), то криміналітету-олігархату (Віктор Янукович) і т.д. А тепер драчка олігархів і врешті парад олігархічної змови, яка вкотре підминає державу Україну.
  • Гіперінфляція – після розпаду СРСР в 1990-ті та в результаті світової фінансової кризи 2008 року, війни 2014 року.

Ну і безсумнівна демократичність держави Україна – ще один збіг – он як блискуче показово провели перший етап виборів. Хоч з суїцидальними нотами. Може комусь не сподобається, але так відчуваю.

І теж немічність значної частини фрустрованого українського народу, який на п’ятому році війни таки схиляють (чи схилився) до капітуляції і здачі суверенітету. Головне, щоб не було війни…

Про самопожирання та незрілість політичних еліт і говорити нічого… Бачимо на прикладі теперішніх виборів – політичні еліти, чи то пак, олігархічний клуб з огляду на свою жадібність просто нищить один одного ну і – державу. Не дивно, бо для них Україна просто якесь Конго, де щось добувають. Вони ж насправді живуть у парижі-лондоні-женеві.

Про зовнішнє управління Україною не писав лише мертвий. І не лише олігархами з парижу-лондону-женеви. А й з боку спонсорів, які, відповідно, мають повне право і музику замовляти. Інша справа, що управління Україною переходить з рук в руки – то до Росії, то на Захід. Тепер виглядає на те, що знову кермо перебирає Росія.

На якому етапі розпаду веймарської демократії ми перебуваємо? Якщо така спекуляція доречна, то, як на мене, десь у 1927 році – в “золотих двадцятих”, коли Німеччина трохи оклигала завдяки приходу до влади німецьких державників – хоча й не націоналістів – і після всього пережитого життя ще здалося “золотим”.

Та не так сталося, як гадалося, – потім вальнула економічна катастрофа 1929-1933 рр. і Веймарська республіка впала…

То ж чого чекати Україні у наступній президентській каденції чи після неї?

  • По-перше, ми перебуваємо на порозі чергової системної економічної кризи, прихід якої передбачають на 2020 рік. Її прихід від такої маленької економічної потуги, і такої бездумної у відношенні до самої себе держави, як Україна, не залежить.
  • По-друге, ми очікуємо і на свою маленьку економічну катастрофу – надходить час розплачуватися за багатомільярдні запозичення. А чим? Ми ж пориваємо з своїми донорами. Тобто рефінансування і реструктуризація боргу навряд чи можливі. Хіба знову жебрати в Росії. Не безоплатно, звісно… Прийдеться здаватися чи що… І віддавати… Що віддавати відомо.
  • По-третє, ніхто не відміняє планів Путіна по повному поглинанні України. І це вже не буде відкусування від України шматків території. Вона потрібна вся. У тій чи іншій формі.

Але тут є два варіанти:

Власне повне поглинання у випадку повної фрустрації всього населення, що малоймовірно – якісь острівці незгідних все одно залишаться – дивімось на карту голосування у другому турі. Навіть варіант псевдосуверенної Білорусі не всіх задовільнить. Хоча, як бачу, величезну частину народу вже задовільняє.

Або ж повномасштабна громадянська війна – бо щось мало віриться, що Галичина та Волинь аж так відморозяться. Отож готуймось. Навіть здавшись – шматками чи повністю – сидітимемо в окопах – хто у російських, хто в українських. Вже сидимо – на Донбасі. Бо протистояння Росія-Захід теж ніхто не відміняв. Отож мотатимемо службу або в армії Путіна – це я про хлопців призовного віку – або в своїх окопчиках – читай натівських чи криптонатівський. Отака дилемка. Чи так, чи так – від фронту не відмажемось.

Одним словом – не з огляду, кого оберемо у другому турі президентських виборів, а з огляду на обставини, які від нас не залежать, ми вповзатимемо у тридцяті роки розпаду Веймарської республіки.

Тоді чим це закінчиться, запитаєте ви? А тим самим, що і у випадку з Німеччиною – пароксизмом національної консолідації. Після кожної розрухи і кожної наруги приходить правий реванш – консолідація нації довкола чогось чи когось. Причому не важливо, чи йдеться про справжню розруху, чи про розруху у головах.

В Італії, Угорщині, Польщі не було ніякої справжньої розрухи – однак на хвилі національного егоїзму до влади прийшли націоналісти- а про декого з них сміливо можна говорити як про неофашиста… Бо в голови була забита матриця розрухи – отож обрали націоналістів. Навіть Велика Британія сором’язливо ховаючи свій егоїзм/націоналізм у шати Брексіту пішла тим самим шляхом. На жаль цими прикладами парад національних егоїзмів не закінчується…

Отож, після демократичних виборів в Україні 2019 року та періоду глибокої кризи, який, так виглядає, неминучий, глибокої фрустрації і можливого банкрутства держави Україна, якщо народ не знайде якогось реального виходу з того коридору, яким його гонить на бійню і оскаженіла еліта, і об’єктивні обставини, чекаймо реконкісти радикального українського націоналізму – з усім, що з цим пов’язане.

Наш бал демократії може завершитися так, як і у Німеччині. Як виглядатиме ця Україна – чи це буде кілька областей, чи і того не буде, не знає ніхто. Який режим буде – побачимо. Однак реакція буде. З усіма наслідками, як, як воно прийнято, найбільш дошкульно вдарять по найслабших та призначених винними – вивчайте історію. Вже зараз достигають грона ненависті та люті. Хіба сліпі не бачать…

Чим це закінчилося для Німеччини – відомо.

Не хотілось би. Проте це може бути прямим результатом того, що відбувається сьогодні в Україні.

Хто не вивчає історії, той… і далі за текстом.

Вибачайте, що не гламурно. Хотів би помилятися.

Хоча, ми ж звикли до серіалів. Запасаймося попкорном. Повеселимось.

Тарас Возняк

Публікація не є редакційною статтею. Вона відображає тільки думку і аргументацію автора. Публікація представлена у викладі: blogs.pravda.com.ua

GEOMETR.IT

Go to Top